Вітаю Вас Гость
Головна | Реєстрація | Вхід
Вівторок, 13.11.2018, 01:18

Меню сайту
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Кролівництво » Ветеринарія » Дезінфекція тваринницьких приміщень, крольчатників
Дезінфекція тваринницьких приміщень, крольчатників
pawketzaitsevДата: П`ятниця, 25.11.2016, 15:49 | Сообщение # 1
Кошовий
Группа: Жандармерія
Сообщений: 170
Репутация: 6
Статус: Offline
Зважаючи на те, що багато господарст і приватних домоволодінь де утримуються тварини періодично несуть прямі втрати - загибель тварин, як основного стада, так і товарного поголівня без уваги не може лишитися таке ВАЖЛИВЕ питання, як дезінфекція. 
  Далі викладаються інструкції на двух мовах, для простішого розуміння . Хоча читати довго, але в написаному є відповіді на практично усі питання

Додано (25.11.2016, 15:23)
---------------------------------------------
Розділ І. ВЕТЕРИНАРНА ДЕЗІНФЕКЦІЯ1. Загальні положення1.1. Дана інструкція визначає порядок проведення дезінфекції на об'єктах державного ветеринарного нагляду, тобто на тваринницьких фермах, комплексах, що утримують тварин (птицю), незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості, а також в особистих підсобних господарствах громадян.
1.2. У системі ветеринарно-санітарних заходів, що забезпечують благополуччя тваринництва щодо заразних хвороб, підвищення продуктивності тварин (птиці) і санітарної якості продуктів, сировини і кормів тваринного походження, дезінфекція займає одне з важливих місць. Основне призначення цих заходів – розірвати епізоотичний ланцюг шляхом впливу на його найважливішу ланку – фактори передачі збудника хвороби від джерел інфекції до сприйнятливого організму.
1.3. Дезінфекцію включають у план протиепізоотичних заходів, який створюють на кожній фермі, комплексі, районі, області, країні.
1.4. План передбачає терміни проведення, методи і режими дезінфекції виробничих і допоміжних приміщень, спецодягу і взуття, транспортних засобів, території та інших об'єктів обробки, розрахунок кількості дезінфікуючих засобів, мийно-дезінфекційної техніки і людських ресурсів з урахуванням обсягу робіт, розташування об'єктів обробки, технології виробництва, епізоотичної ситуації й інших особливостей господарства.
1.5. Відповідальним за матеріальне забезпечення проведення дезінфекції є керівник суб’єкта господарювання, а за терміни і якість проведення – головний лікар ветеринарної медицини. В межах району (області, країни) за забезпечення і проведення названих робіт відповідальність несе головний лікар ветеринарної медицини району, області, Державний департамент ветеринарної медицини.
1.6. Для дезінфекції використовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов.
1.7. Застосування дезінфікуючих засобів здійснюють відповідно до затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини настанови.
1.8. При проведенні робіт з дезінфекції необхідно дотримуватись правил особистої і протипожежної безпеки, вимог безпеки при роботі з дезінфекційною технікою та безпеки довкілля передбачених чинними нормативно-правовими актами.
1.9. Про здійснену дезінфекцію складають акт у двох примірниках (додаток 2).
2. Призначення дезінфекції та підготовка до її проведення2.1. Поняття дезінфекції включає знищення на об'єктах середовища чи видалення з них патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів та їх продуктів життєдіяльності.
2.2. Об'єкти дезінфекції у тваринництві – територія ферм, усі тваринницькі допоміжні і побутові приміщення, які знаходяться на її території, інші споруди і наявне в них устаткування, транспортні засоби, які використовують для перевезення тварин, кормів, сировини і продуктів тваринного походження, інвентар і предмети догляду за тваринами, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, гній та інші об'єкти, з якими так чи інакше можуть контактувати тварини або обслуговуючий персонал і які можуть бути фактором передачі збудників хвороб від хворих тварин чи бактеріоносіїв до здорових, а в деяких випадках становити безпеку для людини.
2.3. За призначенням дезінфекцію поділяють на профілактичну і вимушену.
2.3.1. Профілактичну дезінфекцію проводять у благополучних щодо інфекційних хвороб тварин (птиці) суб’єктах господарювання з метою запобігання занесенню і поширенню патогенних мікроорганізмів, а також нагромадженню у тваринницьких приміщеннях і на інших об'єктах умовно-патогенної мікрофлори.
2.3.2. Вимушену дезінфекцію (поточну і заключну) проводять у господарствах, неблагополучних щодо інфекційних хвороб тварин (птиці) з метою локалізації первинного вогнища інфекції, запобігання нагромадженню патогенних мікроорганізмів у довкіллі та їх поширення у господарстві й за його межами.
2.3.3. Поточну дезінфекцію проводять періодично впродовж усього часу оздоровлення суб’єкта господарювання з метою зниження рівня контамінації об'єктів довкілля патогенними мікроорганізмами і зменшення небезпеки перезараження тварин та поширення хвороби за його межами. Періодичність проведення поточної дезінфекції і перелік об'єктів, що підлягають знезараженню, встановлюють з урахуванням характеру збудника хвороби, епізоотичної ситуації щодо даної хвороби, специфіки технології виробництва, природно-кліматичних умов та інших особливостей неблагополучного пункту чи зони його розташування, а також вимог чинних інструкцій щодо профілактики або ліквідації тієї чи іншої хвороби.
2.3.4. Заключну дезінфекцію проводять в оздоровленому комплексі чи фермі після припинення виділення хворих тварин і здійснення заходів, які гарантують ліквідацію джерела збудника інфекційної хвороби. Мета заключної дезінфекції – повне знищення збудників інфекційних хвороб на об'єктах довкілля.
2.4. Дезінфекція складається з двох послідовних операцій: ретельного механічного очищення і власне дезінфекції.
2.4.1. Ретельне механічне очищення – це такий ступінь очищення, при якому чітко видно характер поверхні і колір її матеріалу та візуально не виявляються великі грудочки гною, корму чи інших механічних забруднень навіть у важкодоступних місцях.
2.4.2. У залежності від характеру, ступеня, виду забруднення і мети дезінфекції механічне очищення проводять без попереднього зволоження поверхонь забруднених ділянок розчинами миючих чи дезінфікуючих засобів (сухе очищення) чи після нього (вологе очищення).
2.4.3. При підготовці до дезінфекції сухому очищенню піддають незначно забруднені поверхні, а також ті, що не підлягають зволоженню об'єкти (електроустановки, освітлювальні прилади, деякі види устаткування і т.п.). В обґрунтованих випадках поверхні, що очищаються, протирають водою чи розчином дезінфікуючих засобів.
2.4.4. Очищення з попереднім зволоженням проводять при підготовці до дезінфекції значно забруднених поверхонь, якщо за допомогою сухого очищення не вдається досягти потрібного ступеня їхньої чистоти, а також у всіх випадках вимушеної дезінфекції для запобігання розсіювання патогенних мікроорганізмів з пилом і зниження небезпеки зараження людей, що виконують дану роботу.
2.4.5. Заключний етап вологого очищення – санітарне миття, воно сприяє повному видаленню всіх забруднень з поверхонь, що підлягають дезінфекції. При локальній дезінфекції окремих станків, де знаходилися хворі тварини, місць абортів чи падежів тварин і в інших обґрунтованих необхідністю випадках, щоб уникнути розсіювання збудника хвороби санітарне миття не проводять. Гній, виділення від тварин, залишки корму, сміття, верхній шар ґрунту (при необхідності) після їхнього зволоження дезінфікуючим розчином збирають в окрему водонепроникну тару і відправляють на знищення чи знезараження в залежності від характеру хвороби.
2.4.6. Перед початком робіт з очищення і дезінфекції у більшості випадків звільняють приміщення чи його частину від тварин (птиці), виносять з нього чи закривають поліетиленовою плівкою обладнання, що псується під дією води і дезінфікуючих розчинів (ультрафіолетові випромінювачі, датчики, пускачі і т.п.), зволожують (за необхідності) поверхні дезінфікуючим розчином, після чого за допомогою шкребка і струменя води забирають основну масу гною, залишки корму й інші забруднення (попереднє очищення).
2.4.7. Після попереднього очищення і стікання води найбільш забруднені місця (підлога, щілинні ґрати, годівниці, нижня частина стін, що обгороджують конструкції станків, міжстанкові перегородки) зрошують одноразово гарячим (не нижче 70°С) 2 %-ним розчином натрію гідроксиду (натру їдкого) чи дворазово з інтервалом 30 хв. гарячим 5 %-ним розчином кальцинованої соди та іншими дезінфікуючими засобами, зареєстрованими в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання. Витрата розчинів на кожне зрошення складає 0,2-0,3 л на 1 м2 сумарної площі зрошуваних поверхонь. Через 25 - 30 хв., не допускаючи висихання, остаточно очищають і миють приміщення струменем теплої (30 - 35ºС) води під тиском. Якщо неможливо провести таку обробку всіх приміщень не є можливим (щитові, ветеринарно-діагностична лабораторія, лабораторія пункту штучного осіменіння, ветеринарно-санітарний пропускник тощо), то розчинами миючо-дезінфікуючих засобів зрошують тільки підлогу, а забруднені ділянки стін та інші поверхні протирають щітками чи ганчірками, змоченими в цих розчинах.
2.4.8. Після остаточного очищення за необхідності ремонтують приміщення й устаткування, що знаходиться в ньому. При цьому вибоїни, тріщини й інші пошкодження в стінах, підлогах і перегородках зашпаровують відповідними матеріалами. Пошкоджену дерев'яну підлогу замінюють на нову. Верхній шар землі (піску, глини) під знятою дерев'яною підлогою видаляють, а замість нього насипають свіжий на глибину проникнення сечі.
2.4.9. Після завершення механічного очищення, ремонту приміщень і технологічного устаткування, підлогу повторно миють водою, звільняють від води годівниці, поїлки, канали гноєвидалення, споруди провітрюють і просушують для видалення з поверхонь надлишкової вологи.
2.5. Приміщення, устаткування, інвентар та інші об'єкти обробляють розчинами хімічних дезінфікуючих засобів шляхом рівномірного зрошування поверхонь до повного їх змочування. Для дезінфекції закритих приміщень застосовують також аерозолі, одержані з розчинів дезінфікуючих засобів. Окремі об'єкти знезаражують за допомогою інших фізичних та хімічних методів дезінфекції.
2.6. У залежності від характеру об'єкта, ступеня його очищення і мети дезінфекції для одноразового зрошування розчини дезінфікуючих засобів готують з розрахунку 0,3-0,5 л/м2 сумарної площі об'єкта.
2.7. При визначенні сумарної площі враховують площу підлоги, стін, стелі, перегородок, зовнішньої і внутрішньої поверхонь всіх частин устаткування тваринницьких приміщень чи інших об'єктів, що підлягають зволоженню дезінфікуючими розчинами.
2.8. Поверхні приміщень зрошують дезінфікуючими розчинами у наступному порядку: спочатку, починаючи з ближнього від входу кінця приміщення, рівномірно зволожують підлогу у станках, міжстанкові перегородки, устаткування, стіни, а потім стелю і підлогу в проході. Одночасно дезінфікують предмети догляду за тваринами та інвентар, який знаходиться у даному приміщенні. При застосуванні для дезінфекції суспензії свіжегашеного вапна (методом біління) спочатку обробляють стіни, міжстанкові перегородки, стелю та інші об'єкти, а потім зрошують іншим дезінфікуючим розчином решту ділянок (підлогу, годівниці тощо) приміщення й устаткування.
2.9. Після нанесення дезінфікуючих розчинів приміщення закривають на 3 год. Якщо є можливість, то експозицію збільшують до 6 - 12 год. При виборі експозиції необхідно враховувати також корозійну дію дезінфектанту на об’єкти довкілля.
2.10. Після закінчення дезінфекції приміщення провітрюють, звільняють від залишків препарату поїлки, годівниці, канали гноєвидалення. Доступні для тварин ділянки приміщення і устаткування змивають водою. Приміщення провітрюють до повного видалення запаху препарату. Винесене перед дезінфекцією обладнання протирають розчином дезінфікуючого засобу, а через 1 год. повторно протирають водою. Після цього його встановлюють у приміщенні.
2.11. Концентрацію робочих розчинів дезінфікуючих засобів визначають, враховуючи мету дезінфекції (профілактична чи вимушена) і тип збудника хвороби і беруть до уваги дані настанов та рекомендацій щодо застосування дезінфікуючих засобів.
2.12. За стійкістю до хімічних дезінфікуючих засобів збудників основних інфекційних хвороб тварин і птиці поділяють на чотири групи: чутливі, нечутливі, чутливі в певній мірі, взагалі нечутливі.
2.12.1. До групи чутливих (перша група) відносять збудників лейкозу, бруцельозу, колібактеріозу, лептоспірозу, лістеріозу, хвороби Ауєски, пастерельозу, сальмонельозу, трихомонозу, кампілобактеріозу, трипаносомозу, токсоплазмозу, інфекційного ринотрахеїту, парагрипу і вірусної діареї великої рогатої худоби, контагіозної ектими, інфекційної агалактії і контагіозної плевропневмонії овець і кіз, набрякової хвороби, інфекційного атрофічного риніту, дизентерії, трансмісивного гастроентериту, балантидіозу, гемофільозної плевропневмонії і бешихи свиней, ринопневмонії коней, пуллорозу-тифу, мікоплазмозу птиці, міксоматозу кролів, діарейних захворювань молодняка, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою (протей, клебсієли, морганели тощо).
2.12.2. До нечутливих (друга група) відносять збудників аденовірусних інфекцій, ящуру, віспи, туляремії, хламідіозу птиці, диплококозу, стафілококозу, стрептококозу, сказу, чуми, некробактеріозу, аспергілльозу, кандидомікозу, трихофітії, мікроспорії, інших мікозів тварин і птиці, рикетсіозів, ентеровірусних інфекцій, грипу сільськогосподарських тварин і птиці, злоякісної катаральної лихоманки, перипневмонії, актиномікозу великої рогатої худоби, інфекційної катаральної лихоманки, копитної гнилі й інфекційного маститу овець, везикулярної хвороби свиней, інфекційної анемії, інфекційного енцефаломієліту, епізоотичного лімфангоїту, сапу і миту коней, гепатиту каченят, вірусного ентериту гусенят, інфекційного бронхіту, ларинготрахеїту, хвороби Марека, хвороби Гамборо, інфекційного енцефаломієліту і ньюкаслської хвороби птахів, вірусного ентериту, алеутської хвороби, псевдомонозу й інфекційного гепатиту м'ясоїдних, вірусної геморагічної хвороби кролів.
За режимами другої групи збудників дезінфекцію проводять також при хворобах, викликаних некласифікованими вірусами.
2.12.3. Чутливі в певній мірі до дії хімічних дезінфікуючих засобів (третя група) – збудники туберкульозу тварин і птиці та паратуберкульозного ентериту великої рогатої худоби.
2.12.4. До взагалі нечутливих (четверта група) відносять збудників сибірки, анаеробної дизентерії ягнят, анаеробної ентеротоксемії поросят, брадзоту, злоякісного набряку, інфекційної ентеротоксемії овець, емкару, інших спорових інфекцій, кокцидіозу. За режимами четвертої групи збудників дезінфекцію проводять при гострих інфекційних хворобах тварин (птиці) нез'ясованої етіології.
2.12.5. При інфекційних хворобах, які рідко трапляються дезінфекцію проводять відповідно до чинних інструкцій щодо боротьби з цими хворобами.
3. Профілактична дезінфекція3.1. Профілактичну дезінфекцію приміщень для тварин (птиці) здійснюють за планом, складеним з урахуванням особливостей технології виробництва і епізоотичного стану зони розташування господарства. Окрім приміщення знезаражують все обладнання та інвентар, що знаходяться в ньому.
3.2. На фермах і комплексах, благополучних щодо інфекційних хвороб профілактичну дезінфекцію приміщень для утримання дорослих тварин проводять двічі на рік (весною і восени) перед переведенням худоби на зимове стійлове утримання.
3.3. Родильні відділення, телятники, профілакторії, приміщення для відгодівлі великої і дрібної рогатої худоби, тепляки, лікувально-санітарні пункти чи окремі станки в цих приміщеннях знезаражують щоразу після звільнення чи перед постановкою в них інших тварин.
3.4. Зимові приміщення для свиней при літньо-табірному утриманні дезінфікують перед постановкою в них тварин після закінчення табірного періоду, а в наступному – щоразу перед розміщенням у них нового поголів'я (після кожного туру опоросів, кожного циклу дорощування поросят чи відгодівлі свиней).
3.5. При постійній експлуатації приміщень для свиней їх дезінфекцію проводять щоразу під час технологічної перерви. У постійно зайнятих тваринами приміщеннях дезінфікують по черзі усі вільні станки.
3.6. Приміщення для утримання тварин на карантині знезаражують щоразу після закінчення терміну карантинування чергової партії тварин. Під партією варто розуміти групу тварин, які надійшли від одного постачальника і супроводжуються одним ветеринарним свідоцтвом (довідкою).
3.7. У птахівничих господарствах при клітковому і підлоговому утриманні птиці дезінфекцію приміщень здійснюють щоразу перед посадкою нової партії птиці: у пташниках з вигульним утриманням – два рази на рік (навесні і восени), а при утриманні на глибокій підстилці – один раз на рік при її повній зміні. Інкубатор знезаражують перед початком і після закінчення інкубації яєць.
3.8. Приміщення для утримання кролів і хутрових звірів дезінфікують в залежності від їх звільнення в період технологічних перерв.
3.9. Літні будиночки для тварин (птиці) після закінчення періоду їх використання (восени) очищають від забруднення, а дезінфікують навесні перед розміщенням у них тварин (птиці), а також кожного разу при зміні поголів'я.
3.10. Профілактичну дезінфекцію приміщень у місцях періодично діючих тваринницьких виставок проводять перед постановкою в них тварин і після їх звільнення, а в інших пунктах тимчасового скупчення худоби – за вказівкою працівників відповідних служб ветеринарної медицини.
3.11. У благополучних щодо інфекційних хвороб господарствах, розташованих в загрозливій зоні зимові приміщення для розміщення худоби при пасовищному і стійлово-вигульному утриманні дезінфікують два рази на рік (навесні і восени), а інші будівлі і приміщення для тварин – у терміни, зазначені в пп. 3.1-3.10.
3.12. Приміщення кормоцехів дезінфікують не рідше одного разу на місяць (в санітарний день), бункери-змішувачі кормопроводів, інше обладнання для приготування і роздачі корму та їдальні (при годівлі в окремому приміщенні) – один раз на тиждень, а після кожного приготування (роздачі) кормів чи годівлі промивають водою.
3.13. Періодичність дезінфекції приміщень санітарно-забійного пункту (забійних майданчиків) установлюють з урахуванням особливостей їх використання.
3.13.1. У забійній залі дезінфекцію проводять щодня наприкінці зміни і щоразу після забою тварин, при обробленні туш яких виникла підозра на захворювання інфекційними хворобами. Одночасно дезінфікують все обладнання забійної зали (візки, столи для розбирання внутрішніх органів, вішала та ін.).
3.13.2. Приміщення для розтину та утилізації трупів знезаражують щоразу після розтину трупів чи завантаження трупоспалювальної печі (автоклава). Інструмент, використаний для обробітку і ветеринарно-санітарної експертизи туш та патолого-анатомічного розтину, дезінфікують після обробітку (огляду, розтину) кожної туші (трупа) з підозрою на інфекційну хворобу.
3.13.3. Холодильні камери дезінфікують одночасно з розморожуванням і очищенням від снігу холодильних батарей і стін. Крім цього, холодильні камери незалежно від часу попередньої дезінфекції знезаражують щоразу після видалення з них продуктів забою від тварин, хворих на інфекційні хвороби чи бактеріоносіїв. Особливо ретельно при цьому очищають і дезінфікують ті ділянки поверхні, які стикалися з продуктами забою хворих тварин.
3.14. Для дезінфекції взуття перед входом у виробничі приміщення на всю ширину проходу обладнують дезванночки, довжиною 1,5 м, що на глибину 10 см заповнюють дезінфікуючим розчином. В середині приміщення біля входу в кожну ізольовану секцію (бокс) обладнують дезкилимки, заповнені поролоном, тирсою чи іншим пористим еластичним матеріалом, який рясно просочують дезінфікуючим розчином.
3.15. Не рідше одного разу на місяць на фермі встановлюють санітарний день, впродовж якого ретельно очищають територію виробничої зони, звільняють від пилу вікна, стіни і стелі в побутових і допоміжних приміщеннях, коридорах. Забруднені місця миють гарячою водою чи 1,5 - 2 %-ним розчином кальцинованої соди. При необхідності здійснюють біління стін, стелі і дезінфекцію підлоги.
3.16. Після закінчення будівництва, капітального ремонту чи реконструкції тваринницьких приміщень або інших об'єктів на території виробничої зони ферми безпосередньо перед введенням в експлуатацію проводять їх передпускове очищення і дезінфекцію. Передпускову дезінфекцію закритих приміщень здійснюють (по можливості) аерозолями дезінфікуючих засобів чи вологим методом за режимами профілактичної дезінфекції в порядку, передбаченому у відповідних розділах даної інструкції.
3.17. Для профілактичної дезінфекції застосовують засоби, зазначені в додатку 1 для збудників першої групи стійкості. У благополучних щодо інфекційних хвороб тваринницьких фермах, розташованих в загрозливій зоні, для профілактичної дезінфекції використовують засоби, рекомендовані при захворюванні, загроза поширення якого існує в даному регіоні.
3.18. На об’єктах господарювання, розташованих у благополучній зоні, у постійно зайнятих тваринами приміщеннях для утримання дорослої худоби (корів, холостих і супоросних свиноматок, кнурів, ремонтного молодняку) профілактичну дезінфекцію окремих станків при їх звільненні проводять шляхом ретельного механічного очищення і миття.
3.19. Для профілактичної дезінфекції кормокухонь у звірогосподарствах застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, сполук на основі глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання. Для профілактичної дезінфекції можна використовувати порошкоподібне вапно палене негашене і хлорвмісні препарати (хлорне вапно, кальцію гіпохлорит нейтральний з розрахунку 60-150 см3/м2. Перед використанням цих засобів поверхні приміщень попередньо зволожують обприскувачами.

Додано (25.11.2016, 15:24)
---------------------------------------------
4. Поточна дезінфекція4.1. Поточну дезінфекцію проводять відразу після виявлення в господарстві інфекційної хвороби тварин (птиці). В залежності від характеру хвороби, ступеня її контагіозності і небезпеки, епізоотичної ситуації, системи утримання тварин (птиці), технології виробництва та інших конкретних умов і з урахуванням вимог чинних інструкцій щодо боротьби з тією чи іншою хворобою фахівець ветеринарної медицини, відповідальний за проведення протиепізоотичних заходів, визначає перелік об'єктів, періодичність проведення дезінфекції кожного з них, порядок проведення робіт з механічного очищення і дезінфекції.
4.2. Після виявлення та ізоляції тварин, хворих чи підозрілих в захворюванні на сибірку, чуму великої рогатої худоби, верблюдів, однокопитих і свиней (класична й африканська чума), сказом, туляремію, Ку-лихоманку, злоякісний набряк, енфізематозний карбункул, контагіозну плевропневмонію (ПВЛ), ринотрахеїт і катаральну лихоманку великої рогатої худоби, везикулярну хворобу свиней, катаральну лихоманку, брадзот і ентеротоксемію овець, віспу овець і кіз, орнітоз (пситтакоз), грип, віспу-дифтерит, інфекційний ларинготрахеїт і інфекційний бронхіт птиці, ньюкаслську хворобу і холеру птиці, грип птиці, міксоматоз та вірусну геморагічну хворобу кролів та при перших випадках виділення в благополучних суб’єктах господарювання тварин, хворих на ящур, бруцельоз чи туберкульоз, стійла, у яких знаходилися ці тварини (а при безприв’язному чи груповому утриманні – усе приміщення, внутрішнє обладнання, інвентар), виділення, гній та залишки корму від хворої худоби чи підозрювані в контамінації збудником інші об'єкти, предмети і матеріали, що були прямо чи опосередковано в контакті з хворими чи підозрілими в захворюванні тваринами, відразу ж після ізоляції джерела збудника необхідно зволожити дезінфікуючим розчином, рекомендованим при даній хворобі. Після зволоження дезінфікуючим розчином проводять механічне очищення в порядку, зазначеному в пп. 2.4.4-2.4.10, і дезінфекцію.
4.2.1. При неможливості проведення очищення і дезінфекції всіх об'єктів у день виявлення хвороби, після їх зволоження дезінфікуючим розчином необхідно прийняти додаткові заходи щодо запобігання поширення збудника хвороби (обмежити доступ до об'єкта, встановити дезванночки для знезараження взуття, застосувати засоби, які відлякують комах, і т.п.) на період до проведення очищення і дезінфекції.
4.2.2. При наступних випадках виділення й ізоляції хворих тварин у тому ж приміщенні знезаражують стійла, гній, підстилку, виділення і залишки корму, які контаміновані та підозрілі в контамінації збудником хвороби.
4.2.3. У приміщеннях для утримання тварин, хворих і підозрілих в зараженні особливо небезпечними хворобами, перерахованими в п. 4.2, не рідше двох разів на день проводять вологе прибирання стійл, годівниць і один раз на день (після ранкового прибирання) – дезінфекцію проходів, коридорів, тамбурів. Підстилку, гній і залишки корму, зібрані під час прибирання цих приміщень, відправляють на утилізацію в порядку, передбаченому чинною інструкцією по профілактиці та ліквідації тієї чи інші хвороби. За необхідністю (але не рідше одного разу на день) дозаправляють чи змінюють розчин у дезванночках. Підлоги в проходах періодично посипають негашеним вапном. Не рідше одного разу на місяць дезінфікують чи білять 20 %-вою суспензією свіжегашеного вапна стіни в приміщенні (до висоти 1,5-2 м), перетинки.
4.2.4. При поточно-цеховій системі утримання індивідуальні стійла, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують після кожного випадку виявлення й ізоляції хворої тварини (загибелі, аборту), а приміщення чи ізольовану його частину – після звільнення від тварин (у технологічні розриви).
4.2.5. Індивідуальні стійла чи ізольовані секції в родильних відділеннях, профілакторії і телятники дезінфікують в залежності від їх звільнення від тварин, а також негайно після кожного отелення (аборту), вибракування чи загибелі тварини. При наявності післяпологових захворювань очищення і дезінфекцію забруднених тваринними виділеннями ділянок приміщень проводять не рідше двох-трьох разів на день. Місце, забруднене виділеннями тварин, посипають тирсою (торфом, сінною потертю і т.п.), змішаними з гашеним чи хлорним вапном, чи зрошують дезінфікуючим розчином, після чого забруднення збирають у водонепроникну тару і відправляють на знезаражування чи знищення, а місце повторно зрошують дезінфікуючим розчином.
4.2.6. У кожному ізольованому приміщенні (секції) встановлюють посуд з дезінфікуючим розчином для знезараження дрібного інвентарю, та посуд з кришками для збору і тимчасового зберігання послідів, мертвонароджених плодів і трупів дрібних тварин, а також вологонепроникну тару для збору і відправки для знезараження спецодягу, рушників, мішкотари тощо.
4.2.7. При значному поширенні хвороби здійснюють щоденне очищення чи вологе прибирання приміщень (у залежності від характеру хвороби і технології виробництва) і інші заходи, спрямовані на попередження нагромадження збудника в об'єктах довкілля і його розповсюдження за межі вогнища інфекційної хвороби, а дезінфікують приміщення залежно від їх звільнення від тварин чи після ліквідації хвороби.
4.2.8. Одночасно з дезінфекцією приміщень проводять очищення і дезінфекцію вигульних майданчиків із твердим покриттям. На вигульних майданчиках без твердого покриття знімають верхній шар ґрунту на глибину 10-15 см і насипають новий. Зібраний при цьому ґрунт знезаражують методом тривалого зберігання чи іншим шляхом в залежності від особливостей збудника хвороби.
4.2.9. При сибірці й інших особливо небезпечних хворобах верхній шар ґрунту на вигульних майданчиках замінюють тільки після попереднього його знезараження.
4.3. На об’єктах господарювання, тобто на фермах, неблагополучних щодо туберкульозу і бруцельозу, які оздоровлюють шляхом систематичних досліджень, окремі стійла, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують у порядку, передбаченому в пп. 4.1- 4.2.8, а приміщення повністю – після вигону тварин на пасовища (навесні), перед переходом на стійлове утримання (восени) і при постановці на контроль.
4.4. На об’єктах державного ветеринарного нагляду, тобто на фермах, неблагополучних щодо бруцельозу овець, приміщення (майданчики) для стрижки дезінфікують перед початком сезону стрижки і після закінчення стрижки кожної отари, а в інші дні проводять їх очищення і вологе прибирання. При цьому особливо ретельно очищають і миють (при необхідності з використанням мийних засобів) столи для стрижки, розбирання й пакування вовни. Стригальний інструмент знезаражують щодня, а спецодяг стригалів і підсобних робітників – у міру забруднення і після закінчення стрижки кожної отари.
4.5. При виявленні в тваринницькому комплексі чи на фермі окремих випадків захворювання худоби хворобами, не зазначеними в п. 4.2, індивідуальні стійла, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують відразу після виявлення захворювання і видалення хворого поголів'я. При наступному виявленні хворих тварин у цьому приміщенні чи при захворюванні одночасно значної кількості худоби в одному чи декількох відособлених приміщеннях поточну дезінфекцію проводять, як зазначено в пп. 4.2.3 - 4.2.8.
4.6. Для зволоження поверхонь перед механічним очищенням приміщень і для вологої дезінфекції застосовують дезінфікуючі засоби, зазначені в додатку 1 з урахуванням обсягу робіт, наявності чи відсутності в приміщеннях тварин, інтенсивності вентиляції й інших особливостей об'єкта обробки, а також властивостей наявних дезінфікуючих засобів, викладених у настановах щодо їх застосування.
4.7. При виборі дезінфікуючих засобів варто мати на увазі, що луги (натрій гідроксид, кальцинована сода) ефективні тільки при використанні гарячих (80-90°С) розчинів. Температура розчину безпосередньо на поверхні об'єкта повинна бути не нижче 40 - 45°С. Розчини лугів не проявляють корозійну активність до оцинкованих металів і активно вступають у реакцію з алюмінієм і його сплавами. При контакті їдких лугів із гноєм і сечею можливе утворення значної кількості аміаку. У зв'язку з цим при використанні лужних препаратів для дезінфекції окремих стійл у зайнятих тваринами приміщеннях підсилюють вентиляцію. Активність хлорвмісних дезінфікуючих засобів збільшується з підвищенням температури їх розчинів. Однак при температурі вище 60°С відбувається інтенсивний розклад препарату і вміст активного хлору в розчині зменшується.
4.8. У холодну пору року для дезінфекції неопалюваних приміщень застосовують дезінфікуючі засоби згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання, які зареєстровані в Україні, до. Із загальновідомих можна застосовувати розчини хлорного вапна, нейтрального кальцію гіпохлориту з вмістом активного хлору: при хворобах, перерахованих у п.2.12.1 - 2 %; зазначених у п. 2.12.2 – 3 %; при туберкульозі і паратуберкульозному ентериті великої рогатої худоби – 5 %; а при сибірці, інших спорових інфекціях і інфекційних хворобах, що мають гострий перебіг, нез'ясовану етіологію – 8 %; у розчині нейтрального кальцію гіпохлориту. Зазначені розчини готують безпосередньо перед використанням на теплому (40-50°С) 15 %-вому (при температурі до мінус 10°С) чи 20 %-вому (при температурі до мінус 20°С) розчині кухонної солі. При бактеріальних, вірусних, хламідійних й інших інфекціях (крім спорових) розчини наносять у два-три прийоми з інтервалом 0,5 год., по 0,3-0,4 л/м2 при кожному зрошенні, а при спорових інфекціях – триразово з інтервалом 1 год. при нормі витрати 0,5 - 1,0 л/м2 (у пристосованих приміщеннях – до 2 л/м2) при кожному зрошенні. Експозиція при бактеріальних і вірусних інфекціях 6 год., при спорових – 12 год. після останнього застосування розчину. Для знезараження поверхонь з дерева при сибірці застосовують також 10 %-вий розчин йоду однохлористого триразово з інтервалом 15 - 25 хв. по 0,3 - 0,4 л/м2. Перед кожним нанесенням розчину поверхні зрошують гарячим (70-80°С) 15 - 20 %-ним розчином кухонної солі по 0,5 л/м2.
4.9. При ящурі для дезінфекції неопалюваних приміщень у зимовий час застосовують різні дезінфектанти, зареєстровані в Україні. Із загальновідомих, наприклад, 2 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду (натру їдкого) з додаванням 15 %-вої кухонної солі. Розчин наносять дворазово з інтервалом 1 год. Експозиція після другого зрошення – 5 год.
4.10. На фермах і комплексах, неблагополучних щодо чуми м'ясоїдних, приміщення і клітки для утримання хутрових звірів при надвірній температурі повітря до мінус 16°С дезінфікують одним із дезінфікуючих засобів із класу лугів, наприклад, гарячим 4 %-ним розчином натрію гідроксиду при його одноразовому нанесенні й експозиції 3 год. чи гарячим 3 %-ним розчином натрію гідроксиду при дворазовому нанесенні з інтервалом 30 хв. і загальній експозиції 3 год. Можна застосовувати палене негашене вапно і хлорвмісні препарати в кількості 60 - 150 мл/м2.
5. Заключна дезінфекція5.1. Заключну дезінфекцію здійснюють після ліквідації інфекційної хвороби безпосередньо перед відміною в об’єкті господарювання карантину чи обмежень. На об’єктах господарювання промислового типу і комплексах з поточною технологією виробництва продуктів тваринництва (птахівництва) заключну дезінфекцію окремих ізольованих приміщень чи секцій здійснюють також кожного разу при їх звільненні від тварин у періоди технологічних розривів, незалежно від наявності хворих чи підозрілих щодо захворювання тварин в інших приміщеннях чи секціях.
5.2. Заключну дезінфекцію проводять після ліквідації інфекційної хвороби перед відміною карантину чи обмежень відповідно окремому для кожного неблагополучного пункту плану. План проведення заключної дезінфекції повинен бути затверджений головним лікарем ветеринарної медицини району, а при особливо небезпечних зооантропонозних захворюваннях – погоджений також з органами охорони здоров'я.
5.3. У залежності від особливостей збудника, його витривалості в довкіллі, міри небезпеки хвороби для тварин і людини, системи утримання худоби (птиці) і з урахуванням вимог інструкції про заходи щодо профілактики і ліквідації тієї чи іншої конкретної хвороби в плані проведення заключної дезінфекції вказують перелік об'єктів, порядок і терміни проведення їх очищення і дезінфекції, способи, засоби і режими знезараження, методи контролю ефективності робіт, технічне і матеріальне забезпечення, відповідальних виконавців щодо кожного пункту плану.
5.4. Перед заключною дезінфекцією знищують гризунів і комах, що мешкають у тваринницьких приміщеннях, обробляють інсектицидами місця розведення комах на території ферм і гноєсховищах, звільняють тваринницькі приміщення від диких птахів, видаляють з території ферм бродячих собак, котів. Виконання цих робіт особливо важливе при проведенні заключних заходів стосовно ліквідації вогнищ інфекційних хвороб, фактором поширення чи носіями збудника котрих можуть бути собаки, коти, дикі птахи, мишоподібні гризуни чи комахи.
5.5. У плані заключної дезінфекції передбачають знезараження усіх тваринницьких, побутових і допоміжних приміщень (всередині і ззовні), що знаходяться на території епізоотичного вогнища; прилягаючої до них території (вигульні майданчики, проїзні шляхи); транспортних засобів, використаних для перевезення кормів, гною, тварин, продуктів забою і сировини тваринного походження; інвентарю, спецодягу й інших об'єктів, з якими прямо чи опосередковано контактували хворі тварини чи обслуговуючий персонал.
5.6. Території ферми і вигульні майданчики перед проведенням заключної дезінфекції повинні бути очищені від гною, гноївки, сміття, сторонніх предметів і матеріалів. У залежності від особливостей збудника хвороби і міри його небезпеки зібраний гній, сміття і ґрунт із дотриманням відповідних запобіжних заходів вивозять на майданчики для знезараження гною чи спалюють. При сибірці й інших особливо небезпечних хворобах очищення території проводять, як зазначено в пп. 4.2.8 і 4.2.9. Закопування на території ферм гною, сміття й інших матеріалів, забруднених збудником хвороби, не допускається.
5.7. Перед дезінфекцією тваринницькі й інші приміщення очищ

 
pawketzaitsevДата: П`ятниця, 25.11.2016, 15:58 | Сообщение # 2
Кошовий
Группа: Жандармерія
Сообщений: 170
Репутация: 6
Статус: Offline
як зазначено в пп. 2.4.4 - 2.4.10.
5.8. Приміщення, у яких утримували тварин, хворих чи підозрілих на небезпечні інфекційні хвороби (п. 4.2) чи зооантропонози, ремонтують після дезінфекції, а потім повторно дезінфікують доступні для худоби ділянки поверхні.
5.9. Зібраний під час ремонту ґрунт, сміття, непридатні для використання будівельні матеріали спалюють чи знезаражують будь-яким доступним методом (у залежності від виду збудника). Придатні для повторного використання дошки знезаражують шляхом занурення в дезінфікуючий розчин на 24 - 48 год. з наступним їх очищенням і висушуванням на сонці чи методом тривалого витримування в період, який перевищує терміни виживання збудника в довкіллі.
5.10. Для зволоження поверхонь перед їх очищенням, а також для дезінфекції застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, четвертинних амонієвих солей, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання. Норма витрати розчинів для зволоження поверхонь перед очищенням складає 0,2 - 0,5 л/м2, а для дезінфекції – 0,5 - 1,0 л/м2 на кожне зрошення залежно від особливостей об'єкта дезінфекції та виду збудника хвороби.
5.10.1. При спорових інфекціях та інфекційних хворобах нез'ясованої етіології дезінфікуючий розчин наносять тричі, при особливо небезпечних інфекційних хворобах бактеріальної, вірусної й іншої етіології – двічі з інтервалом 1 год., рахуючи з моменту закінчення попередньої обробки. Експозиція після останнього нанесення розчину – 12 - 24 год. При інших хворобах розчин наносять одноразово. Експозиція – не менше 6 год.
5.10.2. На об’єктах господарювання промислового типу і комплексах з поточно-цеховою системою утримання тварин заключну дезінфекцію окремих приміщень тваринницьких чи ізольованих секцій при наявності хворих чи підозрілих щодо захворювання тварин в інших приміщеннях (секціях) проводять одноразово, використовуючи ті ж дезінфікуючі розчини (додаток 1) у терміни відповідно до технології виробництва (у технологічні розриви). Одночасно очищають і дезінфікують вигульні майданчики з твердим покриттям. Вигульні майданчики без твердого покриття на час хвороби повинні бути закриті для тварин. Їх чистять і дезінфікують перед відміною карантину (обмежень) разом з іншою територією в порядку, зазначеному в п.п. 2.4.6-2.4.9.
5.11. Заглибини в підпідлогових прошарках тваринницьких приміщень, на вигульних майданчиках без твердого покриття чи на території ферми, що утворилися після видалення гною і забрудненого шару ґрунту, дезінфікують (розділ 8), потім засипають шаром свіжої землі й ущільнюють.
5.12. Після проведення заключної дезінфекції складають акт встановленого зразка (додаток 2).
6. Дезінфекція автомобільного транспорту та інших транспортних засобів6.1. Автомобільний транспорт й інші транспортні засоби, які використовуються для перевезення тварин, кормів, продуктів і сировини тваринного походження, знезаражують у спеціально обладнаних приміщеннях чи на майданчиках із твердим покриттям, які забезпечують відведення стічних вод в автономний нагромаджувач чи каналізацію.
6.2. Приміщення і майданчики для миття і дезінфекції транспортних засобів загальногосподарського призначення обладнують за межами території ферм, а майданчики для санітарної обробки транспорту – на території виробничої зони з таким розрахунком, щоб забезпечити відведення брудної води і дезінфікуючого розчину в систему каналізації.
6.3. Автомобільний транспорт, який використовується для доставки тварин із прилеглої залізничної станції чи з ферм, які постачають тварин, дезінфікують після закінчення перевезення чергової партії тварин.
6.4. Автомобільний транспорт, який використовують для доставки худоби чи продуктів від вимушено забитих тварин на м'ясокомбінат, дезінфікують у господарстві після кожного рейсу незалежно від того, проводилося його знезараження на м'ясокомбінаті чи ні.
6.5. Періодично, по мірі забруднення, але не рідше одного разу на місяць, а також після кожного перевезення кормів, уражених токсинпродукуючими грибами чи контамінованих патогенною мікрофлорою, і визнаних непридатними для згодовування тваринами в незнезараженому вигляді, ретельно очищають, миють і дезінфікують бункери кормовозів.
6.6. Внутрішньогосподарський транспорт, призначений для доставки на санітарно-забійний пункт хворих тварин і трупів, перевезення продуктів забою від вимушено забитих тварин, підлягає дезінфекції після кожного рейсу.
6.7. Транспортні засоби, які використовують для перевезення здорових тварин усередині виробничої зони комплексу чи ферми, дезінфікують після закінчення перевезення чергової партії тварин.
6.8. Вантажно-розвантажувальні майданчики (естакади) і вагарні дезінфікують після закінчення завантаження (розвантаження, зважування) чергової партії тварин (п.п. 6.3 і 6.7), а також щоразу після їх використання для завантаження (розвантаження, зважування) тварин, хворих чи підозрілих щодо захворювань на інфекційні хвороби чи призначених для відправлення на вимушений забій.
6.9. Для знезараження вантажно-розвантажувальних майданчиків, внутрішньогосподарських транспортних засобів і автомобільного транспорту, що використовують для перевезень здорових тварин і кормів, застосовують дезінфікуючі засоби, зареєстровані в Україні. Наприклад, 1 %-вий розчин глутарового альдегіду, 2 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду, 2 %-ні розчини хлорного вапна чи нейтрального кальцію гіпохлориту тощо. Витрата їх складає 1 л/м2 сумарної площі оброблювальних поверхонь при експозиції 3 год. Розчини натру їдкого і хлорвмісних препаратів не рекомендується застосовувати для дезінфекції поверхонь транспортних засобів, пофарбованих олійною фарбою.
6.10. З метою дезінфекції коліс автомобільного транспорту при в'їзді на територію ферм обладнують дезбар’єри, довжиною за дзеркалом дезінфікуючого розчину не менше 9 м, за днищем 6 м, які на глибину 20 - 30 см заповнюють одним з розчинів, зазначених у п. 6.9. Дезбар’єри обладнують в опалювальному приміщенні ветсанпропускника чи під навісом (від дощу і снігу). В останньому випадку під днищем прокладають труби центрального опалення для підігріву розчину в зимовий період. У не опалювальних дезбар’єрах (у зимовий період) для запобігання замерзанню до розчинів додають 10-15 % кухонної солі.
6.11. При проведенні поточної дезінфекції транспорту у вогнищах інфекційних хвороб тварин, а також у всіх випадках знезараження транспортних засобів, які використовуються для перевезення хворих тварин чи продуктів забою і сировини тваринного походження, отриманих від хворих чи підозрілих у захворюванні на інфекційні хвороби тварин, застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, четвертинних амонієвих солей, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх застосування, з урахуванням їх корозійної активності.
7. Знезараження спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами7.1. Прання та профілактичну дезінфекцію спецодягу працівників, які зайняті в обслуговуванні тварин і приготуванні кормів, проводять згідно встановленого графіку, але не рідше одного разу на тиждень, а також щоразу при переході працівника на обслуговування до нової групи тварин навіть у межах одного цеху (ділянки, бригади). Спецодяг працівників санітарно-забійного пункту і підмінних працівників перуть і дезінфікують щодня чи в дні, згідно з графіком підміни.
7.2. Спецодяг працівників, зайнятих при догляді за тваринами, хворими чи підозрілими в зараженні інфекційними хворобами, які не є небезпечними для людини, підлягає пранню і дезінфекції залежно від ступеню забруднення, але не рідше двох разів на тиждень, а при зооантропонозах чи проведенні діагностичних досліджень хворих тварин – щодня.
7.3. Перед підготовкою спецодягу для знезараження поліетиленові мішки чи бачки, у які він складений, зрошують ззовні дезінфікуючим розчином, рекомендованим при даній хворобі.
7.4. У приміщеннях для утримання тварин, хворих чи підозрілих щодо захворювань на небезпечні інфекційні хвороби, повинні постійно бути запасні комплекти спецодягу для обслуговуючого персоналу і фахівців ветеринарної медицини.
7.5. У кожному приміщенні, де утримуються хворі чи на небезпечні інфекційні хвороби тварини, повинні бути бачки, ванночки чи інший посуд з дезінфікуючим розчином і щітки (йоржі) для очищення й обробки рукавичок, фартухів, взуття і спецодягу обслуговуючого персоналу. Вихід за межі епізоотичного вогнища в брудному спецодязі, взутті, а також винесення їх за межі приміщень без захисного упакування не допускається.
7.6. Взуття дезінфікують щоразу при вході у виробничі приміщення і виході з них. Для дезінфекції взуття біля входу в приміщення для тварин і в кожну ізольовану їх частину, в склади для кормів, в санітарно-забійний пункт і в інші споруди, розташовані на території виробничої зони, встановлюють дезкилимки, заповнені стружкою, поролоном чи іншим пористим еластичним матеріалом, чи дезванночки. Дезкилимки періодично добре просочують дезінфікуючим розчином, що відповідає за активністю виду збудника, а в дезванночки наливають розчин на глибину 10 см.
7.7. Спецодяг дезінфікують парами чи аерозолями дезінфікуючих засобів, методом замочування в дезінфікуючих розчинах, чи кип'ятінням.
7.7.1. Методом замочування в дезінфікуючих розчинах знезаражують речі і вироби з гуми, бавовняних тканин, брезенту, металів, дерева, а також ті, що не псуються під дією дезінфікуючих розчинів полімерних матеріалів і тканин із синтетичного волокна.
7.7.2. Для знезараження спецодягу й інших виробів методом замочування застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів – похідних глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання. Частіше вживані з них зазначені в таблиці 1.

Додано (25.11.2016, 15:58)
---------------------------------------------
Таблиця 1. Режими дезінфекції спецодягу, м’якої тари і предметів догляду за тваринами
МікроорганізмиМатеріали, які знезаражуютьсяДезінфікуючі засобиКонцентрація розчину, %Експозиція знезараження, год.Неспороутворюючі мікроорганізми і вірусиВироби із бавовняних і прогумованих тканин, повсті, брезенту, гуми, металів, синтетичних волокон, полімерних матеріалівХлорамін15Хлорамін32Лізол32Шкіряні виробиХлорамін52МікобактеріїВироби із бавовняних і прогумованих тканин, повсті, брезенту, гуми, металів, синтетичних волокон, полімерних матеріалівХлорамін54Шкіряні виробиСпороутво-рюючі мікро-організмиВироби із бавовняних і прогумованих тканин, повсті, брезенту, гуми, металів, синтетичних волокон, полімерних матеріалівАктивований розчин хлораміну1% хлораміну + 1% сірчано-кислого чи хлористого амонію2Шкіряні виробиХлорамін547.7.3. Вироби з бавовняних тканин, повсті, брезенту, дерева і металів дезінфікують також шляхом кип'ятіння в 1 %-вому розчині кальцинованої соди впродовж 30 хв. при забрудненні їх неспороутворюючими мікроорганізмами і вірусами та 90 хв. – для знищення спорової мікрофлори.
7.7.4. Термостійкі вироби знезаражують плинною парою в автоклаві при тиску 1 кгс/см2 (120±2°С) впродовж 30 хв. для знищення неспороутворюючих мікроорганізмів і вірусів і при тиску 2 атм/см2 (132±2°С) впродовж 90 хв. при забрудненні їх споровою мікрофлорою.
7.7.5. Спецодяг та інші вироби з тканин і волокон, які забруднені кров'ю чи виділеннями тварин, перед кип'ятінням чи автоклавуванням замочують у холодній воді з додаванням 2 % кальцинованої соди з експозицією 2 год.
7.8. Вироби з металів (інвентар для прибирання, предмети догляду за тваринами, клітки для дрібних тварин тощо) знезаражують шляхом занурення їх на 30 - 60 хв. в один із дезінфікуючих розчинів, рекомендованих для дезінфекції приміщень, чи випалюванням вогнем паяльної лампи.
7.9. Вологу дезінфекцію яєчної, пташиної (дерев'яної, металевої і пластикової) та м'ясної тари проводять одним із дезінфікуючих засобів із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, похідних глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання. Наприклад, 5 %-ним гарячим розчином кальцинованої соди, 2 %-ним гарячим розчином натрію гідроксиду з розрахунку 1 л/м2 оброблюваної поверхні при експозиції 3 год.
7.10. Тару для пакування міжнародних поштових відправлень, що надходять із країн, які неблагополучні щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, дезінфікують на пунктах міжнародного поштового обміну в спеціально обладнаних приміщеннях. Для дезінфекції застосовують спрямовані аерозолі препаратів дезінфікуючих засобів із класу кислот: надоцтової (0,25 % за діючою речовиною) чи мурашиної (0,3 % за діючою речовиною) по 150 мл/м2 при експозиції 15 хв. Розчини надоцтової і мурашиної кислот готують на місці їх застосування за методом, викладеним в чинній інструкції з дезінфекції тари, яку використовують для пакування міжнародних поштових відправлень.
8. Знезараження ґрунту8.1. Засоби, методи і терміни знезараження ґрунту визначають з урахуванням небезпечності хвороби, особливостей її збудника, місця і часу обробки, обсягу робіт, прогнозованої глибини контамінації й інших конкретних особливостей відповідно до вимог інструкцій щодо ліквідації тієї чи іншої хвороби.
8.2. При сибірці, емкарі й інших інфекційних хворобах, викликаних особливо стійкими в довкіллі спороутворюючими мікроорганізмами, ґрунт на місці загибелі (чи забою) тварини негайно після видалення трупа (туші) ретельно обпалюють вогнем для видалення рослинності, зрошують (з розрахунку 10 л/м2) суспензією хлорного вапна чи розчином нейтрального кальцію гіпохлориту з вмістом 5 % активного хлору. Для запобігання розтікання рідини на ґрунтах, які погано вбирають вологу місце обробки оточують невисоким (5-10 см) насипом, землю для якого беруть за межами ділянки, яка знезаражується, наважку чи розчин препарату наносять поступово в залежності від всмоктування в ґрунт. Після повного всмоктування вологи ґрунт перекопують на глибину не менше 25 см, ретельно перемішуючи її (1:1) із сухим хлорним вапном, що містить не менше 25 % активного хлору, чи нейтральним кальцію гіпохлоритом . Потім ґрунт зволожують водою з розрахунку 5 л/м2.
8.2.1. Для знезараження поверхневого шару ґрунту (на глибину 3 - 4 см) застосовують 10 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду, 5 %-вий освітлений розчин хлорного вапна чи нейтрального кальцію гіпохлориту. Витрата препаратів – 10 л/м2.
8.2.2. Ґрунт старих сибіркових скотомогильників чи окремих поховань знезаражують бромистим метилом або сумішшю оксиду етилену і бромистого метилу відповідно до чинної інструкції з їх застосування, а також іншими дезінфікуючими засобами, які зареєстровані в Україні і призначені для цього.
8.2.3. Ґрунт і будівельне сміття після ремонту приміщень, у яких утримувалися тварини, хворі сибіркою, емкаром чи іншими інфекційними хворобами, викликаними спороутворюючою мікрофлорою, зволожують одним із дезінфікуючих розчинів, зазначених у п. 8.2.1. Будівельне сміття спалюють з дотриманням заходів протипожежної безпеки, а зібраний у посуд ґрунт ретельно перемішують у співвідношенні (3:1) із сухим хлорним вапном, що містить не менше 25 % активного хлору, зволожують водою і залишають на 72 год.
8.2.4. Заглиблення в підлогах, що утворилися після видалення забрудненого ґрунту, зрошують одним із дезінфікуючих розчинів, зазначених у п. 8.2.1, з розрахунку 2 л/м2, засипають свіжим ґрунтом й ущільнюють, після чого кладуть нову підлогу.
8.2.5. Цеглу, бетон, штукатурку та інші тверді відходи (крім дерев’яних матеріалів), які залишились внаслідок ремонту приміщень, зволожують дезінфікуючим розчином (п. 8.1.1), збирають у водонепроникну тару, заливають цим же розчином (4 частини розчину на 1 частину матеріалів), витримують 72 год, а дошки й інші матеріали з деревини, незалежно від їх господарської цінності, спалюють.
8.3. Для дезінфекції ґрунту на території ферми при туберкульозі тварин (птиці) застосовують дезінфікуючі засоби зареєстровані в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання.
8.3.1. На вигульних майданчиках без твердого покриття ґрунт зволожують одним із дезінфікуючих розчинів з розрахунку 1-2 л/м2 (в залежності від його вологості), знімають верхній шар на глибину 15-20 см (до повного видалення забрудненого шару) і вивозять на спеціальні майданчики для знезараження методом тривалого зберігання.
8.3.2. Ґрунт і будівельне сміття, які зібрані при ремонті тваринницьких приміщень, зволожують дезінфікуючим розчином (п. 8.) і вивозять на спеціальні майданчики для знезараження методом тривалого зберігання.
Таким же способом знезаражують ґрунт на місці колишніх скупчень гною, гноївки (після їх видалення) й інших ділянок на території ферм, забруднених виділеннями від тварин чи гнійними стоками.
8.3.3. Місця видалення шару ґрунту (під підлогами, на вигульних майданчиках і на території ферм) зрошують одним із рекомендованих у п. 8. розчинів з розрахунку 2 л/м2, після чого засипають шаром свіжого ґрунту й ущільнюють.
8.4. При встановленні нових вірусних хвороб тварин і птахів ґрунт на місці загибелі чи вимушеного забою (розтин трупа) засипають хлорним вапном (2 кг/м2), яке містить не менше 25 % активного хлору, після чого зволожують водою (10 л/м2). Через 24 год верхній шар ґрунту (10-15 см) знімають і закопують на глибину, не менше 2 м. Дно заглиблення, що утворилося, повторно рівномірно посипають хлорним вапном, засипають свіжим ґрунтом з наступним зволоженням водою.
Місце захоронення ґрунту, контамінованого збудником хвороби, а також інші ділянки території, підозрювані в забрудненні виділеннями від хворих тварин, посипають хлорним вапном з розрахунку 2 кг/м2 з наступним зрошенням водою (10 л/м2) без перекопування.
8.5. При бруцельозі, лістеріозі, ящурі, бешисі і чумі свиней, а також інших бактеріальних і вірусних хворобах поверхневий шар ґрунту дезінфікують на глибину до 3 см препаратами, виготовленими на основі альдегідвмісних органічних сполук.
8.6. Якщо заключні заходи щодо оздоровлення господарства (ферми) збігаються з періодом дощів, снігопаду чи морозу, ґрунт знезаражують із встановленням сприятливої погоди, а в інших випадках (поточна дезінфекція, знезараження ґрунту на місці загибелі (забою) чи розтину трупів) – за будь-яких погодних умов або вживають додаткових заходів щодо попередження поширення збудника хвороби.
8.7. Пасовища при бруцельозі і туберкульозі знезаражують у порядку, передбаченому чинними ветеринарними правилами щодо попередження зараження пасовищ, джерел водопостачання і трас перегону (перевезення) худоби збудниками бруцельозу і туберкульозу, а також їх знезараження.
9. Знезараження гною і посліду9.1. Загальні вимоги
9.1.1. У залежності від технології утримання тварин одержують гній підстилковий (вологість 68 - 85 wacko , напіврідкий (вологість 86 - 92 wacko , рідкий (вологість до 97 wacko і гнійні стоки (вологість понад 97 wacko .
9.1.2. Видалення, обробку, зберігання, транспортування і використання гною і посліду здійснюють з урахуванням вимог охорони довкілля від забруднень, що виключає зараження людей і тварин.
9.1.3. Гній і послід транспортують, обробляють і використовують окремо від побутових стоків населених пунктів.
9.1.4. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні й узгодженні з Державними управліннями ВР областей, м. Києва і Севастополя допускається спільне відведення (по закритих каналах і трубопроводах) гнійних і виробничо-побутових стоків із приміщень, що знаходяться на території ферми чи комплексу, з наступним очищенням на спорудах біологічної обробки. При відсутності таких споруд допускається видалення побутових стоків окремих санвузлів, розташованих у тваринницьких приміщеннях, у закриті канали гноєвидалення.
9.1.5. Стічні води птахофабрик обробляють на очисних спорудах разом з побутовими стоками підприємств і населеного пункту.
9.1.6. Споруди і будівельні елементи системи видалення, знезараження, зберігання і підготовки до використання гною і посліду (споруди) будують з гідроізоляцією, що виключає проникання в ґрунт інфікованих стоків, потрапляння їх у підземні і поверхневі води і розсіювання збудників інфекційних хвороб у довкіллі.
9.1.7. Споруди системи гноєвидалення розміщують стосовно тваринницького об'єкта і житлової забудови з вітряної сторони пануючих напрямків вітру в теплий період року та нижче водозабірних споруд і виробничої території. Їх розташовують за межами огорож ферм і птахофабрик на відстані, понад 60 м від тваринницьких і 200 м від птахівничих приміщень. Відстані від майданчику для карантинування підстилкового гною, компосту і твердої фракції до тваринницького приміщення повинні бути не менше, ніж 15 м, до молочного блоку – не менше 60 м.
9.1.8. Територію споруд огороджують парканом висотою 1,5 м, захищають багаторічними лісонасадженнями (ширина лісозахисної смуги – не менше 10 м), упорядковують, озеленюють, влаштовують у ній проїзди і під'їзну дорогу з твердим покриттям шириною 3,5 м.
9.1.9. Будівництво споруд повинне закінчуватися до введення в експлуатацію тваринницьких і птахівничих підприємств.
9.2. Видалення, зберігання, обробка гною і посліду.
9.2.1. Системи видалення гною і посліду повинні забезпечувати максимальну чистоту приміщень і рекомендований мікроклімат.
9.2.2. Гній із приміщень видаляють механічними (скребкові транспортери, скреперні і гідроустановки, а також бульдозери різних типів) чи гідравлічними (самоплинні системи беззупинної і періодичної дії, гідрозмив) способами.
9.2.3. При гідравлічних способах видалення гною необхідна технічна вода. Для системи періодичного функціонування на підприємствах з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, старших тримісячного віку, допускають використання неінфікованої рідкої фракції, що пройшла карантинування (рециркуляцію). Рідку фракцію при рециркуляції варто подавати в поздовжні канали під шар гною ("затоплений струмінь") з метою виключення розбризкування її і попадання бризків на підлогу. При епізоотії застосування незнезараженої рідкої фракції не допускається. Гній з каналів змивають технічною водою.
9.2.4. При гідравлічній системі видалення гною кількість повітря, що видаляється з каналів, повинна складати для підприємств по утриманню великої рогатої худоби не менше 30 %, для утримання свиней – не менше 50 % мінімального повітрообміну.
9.2.5. Для з'ясування епізоотичної ситуації на тваринницьких і птахівничих підприємствах передбачають карантинування усіх видів гною і посліду, не менше шести діб. Тривалість періоду епізоотії – до 45 діб з початку її виникнення.
9.2.6. Для карантинування підстилкового гною, твердої фракції і посліду споруджують сховища секційного типу з твердим покриттям, для карантинування інших видів гною і його рідкої фракції – сховища секційного типу. Якщо впродовж шести діб не зареєстровані небезпечні захворювання у тварин, то гній не знезаражують, а транспортують для подальшої обробки і використання.
9.2.7. При біологічній обробці рідкої фракції свинячого гною в аеротанках і наступній передачі її на міські очисні споруди, а також при біологічному очищенні стоків птахофабрик, карантинування здійснюють з урахуванням часу перебування рідкої фракції і стоків на очисних спорудах підприємства.
9.2.8. Сховища обладнують пристроями для перемішування рідкого гною. Скоси і днища гноєсховищ повинні мати тверде покриття. Закриті сховища необхідно оснастити люками, а також приточно-витяжною вентиляцією.
9.2.9. Рідкий гній і продукти його переробки транспортують за допомогою пересувних чи стаціонарних пристроїв (гідромеханічний транспорт).
9.3. Способи знезараження гною і посліду
9.3.1. На всіх тваринницьких комплексах, фермах і птахофабриках повинні бути передбачені способи і обладнані технічні засоби для знезараження гною і посліду.
9.3.2. При виникненні інфекційних хвороб гній і послід знезаражують одним з наступних способів: біологічним (тривале зберігання), хімічним (аміаком тощо), фізичним (термічна обробка чи спалювання).
9.3.3. Для тривалого витримування гною обладнують секційне гноєсховище, секції якого заповнюють по черзі.
9.3.4. Заповнені інфікованим підстилковим гноєм секції гноєсховища вкривають ґрунтом, торфом чи знезараженим шаром гною, не менше 10 см.
9.3.5. Гній і послід, інфіковані неспороутворюючими збудниками хвороб (крім туберкульозу), знезаражують шляхом зберігання в заповненій секції гноєсховища 12 міс.
9.3.6. Гній, що містить мікобактерії туберкульозу, знезаражують шляхом зберігання в буртах впродовж двох років.

 
pawketzaitsevДата: П`ятниця, 25.11.2016, 17:15 | Сообщение # 3
Кошовий
Группа: Жандармерія
Сообщений: 170
Репутация: 6
Статус: Offline
36. Дератизація у звірогосподарствах36.1. Чутливість хутрових звірів до антикоагулянтів така, як і сірих пацюків, тому в звірогосподарствах та кролегосподарствах ретельно слідкують за тим, щоб родентициди не потрапляли в корми тваринам.
36.2. При проведенні дератизації в основному застосовують приманочні методи знищення – обробка нірок, шляхів руху та місць скупчення гризунів.
36.3. На території розташування шедів обов'язковому обпиленню підлягають залишки кормів, які зібрані та тимчасово зберігаються в посуді і є для гризунів основними місцями годівлі.
36.4. Під настилом шедів та між їх рядами вхідні отвори нір гризунів обробляють дустами антикоагулянтів, закупорюють тампонами або отруйними пінами. В холодильниках та кормокухнях використовують отруйні покриття.
37. Дератизація на фермах по утриманню великої рогатої худоби і овець37.1. Велика рогата худоба та вівці стійкі до антикоагулянтів. Отрута, з’їдена в дозі 100 - 200 мг багаторазово не смертельна для них як і разові дози в 1-5 г.
37.2. При випадковому отруєнні для усунення гіпотромбоанемії тваринам переливають кров, яка має нормальну кількість протромбіну та проводять лікування за схемою, вказаною в п. 24.2 тими ж препаратами, але в дозах, відповідно до виду та віку даних тварин.
37.3. В корівниках, телятниках та кошарах використання одночасно різних методів є найбільш ефективним шляхом боротьби з гризунами.
38. Техніка безпеки і особиста гігієна при проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизаціїЗ метою запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань, хімічних отруєнь при проведенні ветеринарно-санітарних заходів повинен проводитись інструктаж та навчання працівників щодо безпечності прийомів та методів роботи незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробничої дільниці, а також кваліфікації та стажу роботи працівника. Для цього при прийнятті на роботу проводиться ввідний, первинний та періодичний (повторний) інструктаж із записом в журналі проведення інструктажів
Ввідний інструктаж знайомить нового працівника з:
1) основними небезпечними ділянками, які можуть зустрічатись на робочому місці;
2) правилами поведінки та застережливих заходах;
3) правилами внутрішнього трудового розпорядку;
4) основами особистої гігієни;
5) правилами пожежної безпеки;
6) правилами харчування та пиття;
7) типовими нещасними випадками, які можуть статися при порушенні інструкцій;
8) Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом.
Первинний інструктаж на робочому місці доповнює ввідний інструктаж та має на меті познайомити працівника з обладнанням, наявністю небезпечних місць роботи та показати методи правильної і безпечної роботи на даному робочому місці за даною спеціальністю.
Інструктаж на робочому місці супроводжується ознайомленням з виробничим процесом, показом прийомів роботи і як правило проводиться індивідуально з кожним працівником, який обов'язково знайомиться з наявними правилами та тимчасовою інструкцією по техніці безпеки.
Періодичний (повторний) інструктаж призначений для кращого засвоєння працівниками початкових знань і правил щодо безпечного виконання робіт. Проводиться не рідше одного разу на рік. На робочих місцях розробляються місцеві, тимчасові інструкції по техніці безпеки. з урахуванням виконуваних робіт і затверджуються адміністрацією підприємства.
Для проведення ветеринарно-санітарних заходів використовують дезінфекційні машини, установки та камери, які допускають до роботи в налагодженому технічному стані, що забезпечують надійну і безпечну роботу, відповідно до “Єдиних вимог безпеки до с.-г. машин”. До роботи на них допускаються особи, що вивчили їх будову, пройшли спеціальний інструктаж по правилах роботи і техніці безпеки.
Підліткам до 18 років, вагітним і жінкам, які мають грудних дітей працювати з дезтехнікою категорично заборонено. Усі роботи по обробці приміщень, тварин необхідно проводити під керівництвом кваліфікованого фахівця.
Необхідно знати, що на ходу і під час роботи машини неприпустимо проводити підтяжку болтів, сальників, ціпків, відчиняти люки цистерн, резервуарів, що знаходяться під тиском, відкручувати нагрівні запобіжні клапани, манометри, чистити наконечники брандспойтів. Усі операції по техобслуговуванню необхідно виконувати при зупинці роботи дезтехніки. При застосуванні електропроводу на дезустановках необхідно чітко дотримуватись правил електробезпеки, запобігаючи потраплянню дезрозчинів на супровідні елементи для запобігання короткого замикання.
При використанні гідромашин з високим тиском для гідроочищення приміщень не залишають без нагляду включений агрегат, виключають присутність людей і тварин в зоні високонапірного струменю рідини. Після закінчення роботи машин і апаратури їх промивають чистою водою (дизельним паливом). Розчини деззасобів повинні бути використані повністю. Особи, що обслуговують дезтехніку, повинні бути ознайомлені з правилами надання першої допомоги при враженнях електрострумом, отруєннях чи опіках дезречовинами. Працюючі на дезтехніці з використанням дезпрепаратів повинні дотримуватись особистої гігієни: на місцях роботи не приймати їжу, не пити, не палити.
До роботи з отрутохімікатами не допускаються особи до 18 років, вагітні та жінки, які мають грудних дітей особи що страждають на астму, алергію та деякі інші хвороби. При зарахуванні на роботу з отрутохімікатами працівники проходять медогляд, який у подальшому періодично повторюється. Усі роботи з хімічними речовинами здійснюються під керівництвом кваліфікованого фахівця з техперсоналом, який попередньо пройшов спеціальну підготовку. До кожної товарної одиниці засобу надається інструкція щодо застосування та умов зберігання препарату. Обслуговуючому персоналу видають комбінезон, чоботи, рукавиці та засоби для захисту органів дихання. Під час роботи з отрутохімікатами не можна приймати їжу, пити, палити. У всіх приміщеннях де виготовляють дезрозчини, інсектициди чи дератизаційні засоби, обов'язково встановлюють вентиляцію, а персонал через кожні 10 хв. роботи робить перерву.
Отрутохімікати повинні зберігатись на спецскладі у спеціальній тарі з товарним знаком, групою пестициду, назвою продукту, маси, номеру партії, дати виготовлення, номеру стандарту або ТУ.
Транспорт, що перевозив такі засоби повинен бути старанно очищений та промитий. Усі засоби, що надходять на склад та видаються повинні бути записані в журнал. Під час перебування на складі забороняється приймати їжу, пити, палити, проводити роботи без спецодягу, а також там не допускається присутність сторонніх осіб.
Техніка безпеки у випадку застосування окремих груп хімічних засобів наступна: при потраплянні натрію чи калію гідроксиду їх антидотом є слабкі органічні кислоти – 1-2% розчин борної, соляної, оцтової кислоти, якою промивають шлунок, шкіру, очі при ураженнях їдкими лугами. З розчинами лужних препаратів працюють в халаті, прогумованому фартуху, гумових рукавицях, захисних окулярах та ватно-марлевому респіраторі. При дезінфекції лугами під дією амонійних сполук сечі на фермі утворюється аміак, що може викликати отруєння людей та тварин, тому потрібно провітрювати приміщення перед введенням туди тварин.
Хлорвмісні препарати не зберігають разом з вибуховими, вогненебезпечними, маслами, металами, зрідженим газом, кислотами, лугами, азотовмісними речовинами, харчовими продуктами. Особи, які працюють з такими препаратами користуються спецодягом, гумовими чоботами, рукавицями, протигазами запобігаючи потрапляння їх на шкіру, очі, органи дихання.
Враховуючи те, що дезінфекційні загони працюють у вогнищах інфекції, адміністрація установи, підприємства забезпечує їх спецодягом, спецзасобами захисту відповідно до існуючої норми, організує регулярне знезараження, прання спецодягу і ремонт засобів захисту. Керівники ветсанзагонів зобов'язані кожен раз перед виїздом персоналу на об'єкт перевіряти придатність апаратури, приладдя механізмів, установок, цілісність спецодягу, наявність протигазів, респіраторів, марлевих пов'язок, захисних окулярів, гумових рукавиць тощо. Керівництво зобов'язане проводити інструктаж і навчання техніці безпеки. осіб, які працюють у відповідності з діючим “Положенням про проведення інструктажу по техніці безпеки. і безпечних методах роботи”. До роботи не допускаються особи з захворюваннями нервової системи, ендокринних залоз, печінки, шлунково-кишкового тракту, системи кровообігу, органів зору, хворих на туберкульоз і алергію. Не повинні залишатись без нагляду під час роботи деззасоби і дератизаційні приманки. Через кожний час роботи дезінфекторів проводиться 10-хв. перерва. Не можна під час проведення дезінфекції приймати їжу, пити, палити, а лише після закінчення роботи, переодягнення та старанного миття з милом рук і обличчя. При виїзді на об'єкт дезінфекції персонал забезпечують милом, рушником, пом'якшувальними шкіру кремами, індивідуальними аптечками.
Зараз з метою дезінсекції застосовують велику кількість вітчизняних і імпортних препаратів, що наділені токсичністю не тільки для комах, кліщів але й для людей і тварин. Всі роботи з ними проводять обережно, під керівництвом і спостереженням фахівців ветеринарної медицини, при захисті органів дихання ватно-марлевими пов'язками чи респіраторами. Приготування розчинів краще проводити поза приміщенням на відкритому повітрі, чи в приміщенні з вентиляцією. Дезінсекційні засоби зберігають в герметичній тарі, без доступу сторонніх осіб, із зазначенням препаратів, окремо від продуктів і кормів. Обробку приміщень проводять особи одягнуті в халати, чоботи, протипильові окуляри, в гумових рукавичках і респіраторах з противогазовим патроном в при відсутності людей і тварин. Запобігають попаданню інсектициду на шкіру, одяг і в очі. Не палять і не приймають їжу, воду. Після закінчення роботи обличчя і руки старанно миють з милом.
Корів обробляють після доїння, вим'я обмивають водою. При отруєннях тварин вводять атропін, дипіроксин, хлористий кальцій, розчин глюкози. Залишки не використаного інспектициду інактивують 5% розчином каустичної соди, хлорного вапна чи деревного попелу. Спецодяг інактивують мильно-содовим розчином. Поверхні протигазів і респіраторів інактивують 0,5% розчином перманганату калію.
При попаданні інсектициду в очі швидко промивають водою (впродовж 10-15 хв.), а потім закапують розчином 30% альбуциду. При подразненні гортані, її споліскують 2% розчином питної соди. При попаданні на шкіру нейтралізують 5% розчином нашатирного спирту. При забрудненні слизових оболонок рот споліскують 0,5% розчином соляної кислоти чи KMnO4 1:10000, очі промивають розчином KMnO4 1:10000 чи закапують 2 краплями 1% розчину азотнокислого срібла, в ніс закапують 2 краплі 1% розчину протарголу.
До проведення дератизаційних робіт допускають осіб, які не хворіють на гемофілію. Роботи з дератизаційними отрутами слід проводити в гумових рукавицях, в респіраторах або ватно-марлевих пов’язках, які захищають органи дихання від потрапляння родентицидів. Під час роботи забороняється палити та їсти. Дератизаційні отрути зберігають в спеціальному сейфі під замком в кімнаті у дератизаторів. Особи, які працюють з отрутами, повинні знаходитись під систематичним наглядом лікарів.
Готують отруйні приманки в добре вентильованому приміщенні, у витяжній шафі чи на відкритому повітрі під наглядом лікаря ветеринарної медицини. Після закінчення роботи посуд, меблі, приміщення миють содово-миючими засобами. Отруту зберігають в герметичній тарі з етикетками. Трупи отруєних гризунів спалюють. На випадок отруєння людей необхідно мати запаси антидотів (протиотрути).
В разі підозри на отруєння антикоагулянтами, а при появі безпричинних крововиливів та кровотеч, необхідно негайно звертатися до лікаря.
Заходи першої допомоги та лікування полягають у застосуванні вітаміну К або препаратів, які мають аналогічну дію.

Додано (25.11.2016, 16:11)
---------------------------------------------
онцентрація розчинів хімічних дезінфікуючих засобів для профілактичної та вимушеної дезінфекції, %
Дезінфікуючий засібГрупи стійкості збудниківпершадругатретячетвертаНатрій гідроксид24310Формалін, параформальдегід2234Хлорне вапно2355Нейтральний кальцію гіпохлорит2355Глутаровий альдегід0,5112Лізол5н/зн/зн/зДезонол510н/зн/зФеносмолін35818Технічний розчин фенолятів натрію45н/зн/зЙод однохлористий551010Свіжегашене вапно202020н/зКальцинована сода5н/зн/зн/зПрепарати на основі надоцтової кислоти0,30,51,0н/зФрезет243н/з

Додано (25.11.2016, 16:12)
---------------------------------------------
Методичні вказівки щодо контролю якості ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва
1. Загальна частина
1.1. Чинні методичні вказівки визначають порядок і методи контролю якості профілактичної і вимушеної (поточної і заключної) дезінфекції об'єктів, що підлягають ветеринарному нагляду.
1.2. Методичні вказівки призначені для фахівців державних лабораторій ветеринарної медицини, а також лабораторій будь-яких суб’єктів господарювання, дезінфекційно-промивної станції (ДПС) і підприємств з виробництва та переробки м'яса і сировини тваринного походження.
1.3. Контроль якості проводять у три етапи.
1.3.1. Контроль підготовки об'єктів до дезінфекції (перевіряють ступінь очищення поверхонь, їх зволоженість, захист електроустаткування і приладів, герметизацію приміщень) здійснює фахівець ветеринарної медицини, відповідальний за її проведення.
1.3.2. Контроль за дотриманням установлених режимів дезінфекції (вибір препарату і методу дезінфекції, концентрація, температура розчину, рівномірність зволоження поверхонь дезінфікуючим розчином, дотримання параметрів продуктивності машин і апаратів, якість розпилення розчину) проводить фахівець ветеринарної медицини, відповідальний за цей захід.
1.3.3. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції здійснюють фахівці державних лабораторій ветеринарної медицини періодично чи в терміни, встановлені обліком епізоотичної ситуації, технології виробництва, мети дезінфекції й інших конкретних особливостей.
1.3.3.1. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції повинен бути несподіваним, без попереднього повідомлення працівників, відповідальних за проведення дезінфекції, і виконавців цих робіт про час та місце відбору проб для дослідження.
1.3.3.2. При бактеріологічному контролі якості дезінфекції визначають наявність на поверхнях об'єктів життєздатних клітин, що знезаражуються, тест-мікроорганізмів – бактерій групи кишкової палички (Escherіchіa, Cіtrobacter, Enterobacter), стафілококів (aureus, epіdermatіs, saprrophіtіcus), мікобактерій, спороутворюючих аеробів роду Bacіllus.
Якість знезараження спецодягу контролюють за виділенням тест-мікроорганізмів на штучно контамінованих шматочках тканин, що закладаються в матеріал, який підлягає знезараженню.
1.3.3.3. За наявності чи відсутності бактерій групи кишкової палички визначають якість профілактичної і вимушеної (поточної і заключної) дезінфекції при бруцельозі, колібактеріозі, лептоспірозі, лістеріозі, хворобі Ауєскі, лейкозі, пастерельозі, сальмонельозах, трихомонозі, кампілобактеріозі, трипанозомозі, токсоплазмозі, інфекційному ринотрахеїті, парагрипі і вірусній діареї великої рогатої худоби, контагіозній ектимі, інфекційній агалактії і контагіозній плевропневмонії овець і кіз, коліентеротоксемії, інфекційному атрофічному риніті, дизентерії, трансмісивному гастроентериті, балантидіозі, гемофільозній плевропневмонії і бешисі свиней, ринопневмонії коней, пулорозі-тифі птиці, міксоматозі кролів, мікоплазмозі птиці, а також поточної дезінфекції при хворобах, зазначених у п. 1.3.3.4 (крім туберкульозу, спорових і екзотичних інфекцій).
1.3.3.4. За наявності чи відсутності стафілококів контролюють якість поточної дезінфекції при туберкульозі, хворобах, викликаних спороутворюючими мікроорганізмами, і екзотичних інфекціях; заключної дезінфекції при туберкульозі, аденовірусних інфекціях, ящурі, віспі, туляремії, орнітозі (пситтакозі), диплококозі, стафілококозі, стрептококозі, некробактеріозі (фузобактеріозі), катаральній лихоманці, сказі, чумі усіх видів тварин, злоякісній катаральній лихоманці, ринопневмонії і паратуберкульозному ентериті великої рогатої худоби, інфекційній катаральній лихоманці, копитній гнилі й інфекційному маститі овець, везикулярній хворобі свиней, інфекційній анемії, інфекційному енцефаломієліті, епізоотичному лімфангоїті, сапі та миті коней, гепатиті каченят, вірусному ентериті гусенят, інфекційному бронхіті, ларинготрахеїті, хворобі Марека, хворобі Гамборо, інфекційному енцефаломієліті, ньюкаслській хворобі, вірусному ентериті, алеутській хворобі, псевдомонозі та інфекційному гепатиті м'ясоїдних, хламідіозах, рикетсіозах, ентеровірусних інфекціях, грипі сільськогосподарських тварин і птиці, трихофітії, мікроспорії, інших мікозах тварин і птиці, актиномікозі великої рогатої худоби, а також хворобах, викликаних некласифікованими вірусами, і дезінфекції вагонів другої категорії.
1.3.3.5. Якість заключної дезінфекції при туберкульозі контролюють за виділенням стафілококів і мікобактерій, при сибірці, емфізематозному карбункулі, брадзоті, злоякісному набряку, інших спорових інфекціях і екзотичних інфекціях – за наявністю чи відсутністю спороутворюючих мікроорганізмів роду Bacіllus.
2. Відбір проб для дослідження та контроль якості дезінфекції проводять відповідно до чинних Рекомендацій щодо санітарно-мікробіологічного дослідження змивів з поверхонь тест-об’єктів та об’єктів, що підлягають ветеринарно-санітарному нагляду і контролю, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини Мін АП України від 17.12.04.
3. Методи визначення вмісту діючої речовини в дезінфікуючих засобах і їх розчинах
3.1. Визначення масової частки натру їдкого в препараті і його розчинах
3.1.1. Прилади, реактиви і розчини
Ваги лабораторні загального призначення за ГОСТ 24104-80 з найбільшою межею зважування 500 г, третього класу точності.
Колба (ГОСТ 1770-74) виконання 1 чи 3 місткістю 500 см3.
Піпетки (ГОСТ 20292-74) місткістю 20 і 25 см3.
Бюретка (ГОСТ 20292-74) місткістю 50 см3, з ціною поділки 0,1 см3.
Кислота соляна (ГОСТ 3118-77, хімічно чиста (х.ч.) чи чиста для аналізу (ч.д.а.), розчин концентрації 1 моль/дм3.
Барій хлористий (ГОСТ 4108-72), х.ч. чи ч.д.а., 10 %-вий розчин, попередньо титрований за фенолфталеїном.
Фенолфталеїн (ГОСТ 5850-72), 1 %-вий спиртовий розчин.
Вода дистильована, що не містить СО2 (ГОСТ 4517-75).
3.1.2. Підготовка до аналізу
3.1.2.1. Приготування аналізованого розчину твердого препарату
Перед взяттям наважки з проби препарату видаляють верхній вивітрений шар. У стаканчик для зважування швидко відбирають близько 20 г препарату і зважують. Наважку переносять у мірну колбу, доливають 300 - 400 см3 води, розчиняють, охолоджують, доводять обсяг розчину водою до мітки і перемішують (розчин А).
3.1.2.2. Приготування аналізованого розчину рідкого препарату:
  • 25 см3 препарату відбирають у попередньо зважену склянку, місткістю 100 см3 зважують, кількісно переносять у мірну колбу, розбавляють водою до мітки і перемішують (розчин Б). Розчини А и Б готують із двох паралельних наважок.
  • 3.1.3. Проведення аналізу
  • 25 см3 розчину А і Б поміщають у конічну колбу місткістю 250 см3, додають 20 см3 розчину хлористого барію, перемішують і закривають пробкою. Через 5 хв. вносять дві-три краплі розчину фенолфталеїну і титрують розчином соляної кислоти до знебарвлення індикатора.


3.1.4. Обробка результатів
Масову частку натру їдкого (X) у відсотках обчислюють за формулою:
X = V × 0.04 × 500 × 100 / (25 × m), де
  • V - обсяг розчину соляної кислоти, витраченого на титрування, см3;
  • m - маса наважки, взятої для приготування розчинів А чи Б, г;
  • 0,04 - маса натрію гідроксиду, що відповідає 1 см3 розчину соляної кислоти, г.


За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжність між якими не перевищує 0,2 %.
3.2. Визначення вмісту формальдегіду у формаліні технічному, параформі і їх розчинах
3.2.1. Реактиви і розчини
Кислота соляна (ГОСТ 3118-77), ч.д.а., чи кислота сірчана (ГОСТ 4204-77), ч.д.а., розчини концентрації 1 і 0,1 моль/дм3. Натрію гідроокис (ДСТ 4328-77), ч.д.а., розчин з концентрацією 0,1 моль/дм3.
Натрій сірчанокислий - натрію сульфіт (ГОСТ 195-77 чи ГОСТ 429-76), ч.д.а., розчин безводного натрію сульфіту 126 г чи кристалічного 252 г розчиняють у воді в мірній колбі місткістю 1 дм3 з наступним ретельним перемішуванням.
Тимолфталеїн (ГОСТ 4919-77), 0,2 %-вий розчин.
Вода дистильована (ГОСТ6709-72).
3.2.2. Проведення аналізу
1,5-1,8 г формаліну чи 0,5-0,6 г параформу зважують у колбі з пробкою, що містить 10 см3 дистильованої води, результат зважування записують до четвертого десяткового знаку. При визначенні вмісту формальдегіду в робочих розчинах для дослідження беруть 5-25 см3 формаліну чи параформу в залежності від передбачуваної їх концентрації. До отриманого розчину додають дві краплі тимолфталеїну і нейтралізують розчином соляної чи сірчаної кислоти з концентрацією 0,1 моль/дм3 до зникнення блакитного забарвлення чи розчином натрію гідроксиду до появи блідо-блакитного забарвлення.
Нейтральний розчин натрію сульфіту переливають у колбу з наважкою, перемішують впродовж 2 хв. і титрують розчином соляної чи сірчаної кислоти в концентрації 1 моль/дм3 до зникнення блакитного забарвлення.
3.2.3. Обробка результатів
Масову частку формальдегіду (X) у відсотках обчислюють за формулою:
X = V × 0,03003 × 100 / m, де
  • V - обсяг розчину соляної чи сірчаної кислоти, концентрацією з точністю до 1 моль/дм3, витрачений на титрування, см3;
  • 0,03003 – маса формальдегіду, що відповідає 1 см3 розчину соляної чи сірчаної кислоти в концентрації 1 моль/дм3, г;
  • m - маса аналізованої проби, г.


За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжності між якими не перевищують 0,2 %.
Результат округляють до першого десяткового знаку.
3.3. Визначення масової частки вуглекислого натрію в кальцинованій соді (технічній).
3.3.1. Реактиви і розчини
Кислота сірчана (ГОСТ 4204-77) розчин у концентрації 1 моль/дм3.
Метиловий жовтогарячий (індикатор), 0,1 %-вий водний розчин.
Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).
3.3.2. Проведення аналізу
Зважують 2,3 - 2,5 г кальцинованої соди, прожареної при 270 - 300°С до постійної маси, поміщають у конічну колбу, місткістю 250 см3, розчиняють у 20 см3 води і титрують розчином сірчаної кислоти в присутності метилового жовтогарячого до зміни забарвлення розчину з жовтого в жовто-гарячо-рожевий.
3.3.3. Обробка результатів.
Масову частку натрію вуглекислого (X) у відсотках обчислюють за формулою:
X = V × 0,05299 × 100 / m, де
  • V - обсяг розчину сірчаної кислоти з концентрацією 1 моль/дм3 витраченого на титрування, см3;
  • 0,05299 - маса натрію вуглекислого, що відповідає 1см3 розчину сірчаної кислоти з концентрацією 1 моль/дм3;
  • m - маса наважки кальцинованої соди, г.


За результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,2 %.
3.4. Визначення масової частки пероксиду водню в препараті і його розчинах
3.4.1. Реактиви і розчини
Калій марганцево-кислий (ГОСТ 20490-76), х. ч., 0,1 н. розчин.
Сірчана кислота (ГОСТ 4204-77), х. ч., розчин 1:4.
Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).
6.4.2. Проведення аналізу
0,15 - 0,20 г водню пероксиду чи 1-2 мл робочого розчину, взятих з похибкою, не більше 0,0002 г (чи 0,01 мл), поміщають у конічну колбу місткістю 250 см3. Вносять 25 см3 води, 20 см3 сірчаної кислоти і титрують розчином калію марганцевокислого до рожевого забарвлення, що не зникає впродовж 1 хв.
Одночасно проводять контрольний дослід у тих же умовах і з тією ж кількістю реактивів, але без аналізованого препарату.
3.4.3. Обробка результатів
Масову частку водню пероксиду (X) у відсотках обчислюють за формулою:
X = (V - V1) × 0,0017 × 100 / m, де
  • V - обсяг 0,1 н. розчину калію марганцевокислого, витрачений на титрування аналізованого розчину, см3;
  • V1 - обсяг 0,1 н. розчину калію марганцевокислого, витрачений на титрування контрольного досліду, см3;
  • 0,0017 - маса водню пероксиду, що відповідає 1 см3 0,1 н. розчину калію марганцевокислого, г;
  • m - маса наважки (г), чи обсяг розчину (мл), взятих для аналізу.


За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, допустимі розбіжності між якими не повинні перевищувати 0,1 %.
3.5. Визначення масової частки глутарового альдегіду в препараті і його розчинах
3.5.1. Реактиви і розчини
Натрію піросульфіт – Na2S2O5 (ГОСТ 10575-76).
Йод (ГОСТ 4159-79), 0,1 н. розчин.
Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).
Розчин натрію бісульфіту (NaHSO3) готують шляхом розчинення у воді натрію піросульфіту з розрахунку 4 г Na2S2O5 на 1 дм3 води. Натрію піросульфіт зважують і розчиняють у дистильованій воді при ретельному перемішуванні. Зберігають у посуді, з щільно закритою пробкою.
3.5.2. Проведення аналізу
У три конічні колби мірною піпеткою вносять по 25 см3 розчину бісульфіту натрію, закривають їх притертими пробками. Потім у колби з натрію бісульфітом додають проби аналізованого розчину глутарового альдегіду (що містять близько 0,025 г глутарового альдегіду), зважені на аналітичних вагах з похибкою не більшою, ніж 0,0002 г. Колби залишають при кімнатній температурі на 30 хв., після чого не прореагований бісульфіт натрію відтитровують 0,1 н. розчином йоду до появи жовтого забарвлення розчину.
Паралельно з робочим проводять контрольний дослід, для чого в три конічні колби вносять по 25 см3 розчину натрію бісульфіту і титрують їх 0,1 н. розчином йоду до появи жовтого забарвлення. Через велику змочуваність стінок бюретки розчином йоду (щоб уникнути великої похибки) титрування проводять при однаковій швидкості розчинення йоду під час робочого і контрольного визначень.
3.5.3. Обробка результатів аналізу
Масову частку глутарового альдегіду визначають за формулою:
X = 25×N×K× (Vx -V) ×100/(1000×m) = 0,25×K× (Vx - V)/m, де
  • X - масова частка глутарового альдегіду, %;
  • m - наважка розчину глутарового альдегіду, г;
  • N - нормальність водного розчину йоду;
  • К - поправочний коефіцієнт до титру розчину йоду;
  • Vx – об’єм розчину йоду, витрачений на титрування 25 см3 розчину бісульфіту натрію (контрольної проби), см3;
  • V – об’єм розчину йоду, витрачений на титрування робочої проби, см3.


За результат аналізу приймають середнє арифметичне трьох визначень, похибка між максимальним і мінімальним значеннями яких не повинна перевищувати 3 %.
3.6. Визначення масової частки активного хлору в препаратах і їх розчинах
3.6.1. Реактиви і розчини
Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).
  • Калій йодистий (ГОСТ 4232-74), 10 %-вий розчин.
  • Кислота сірчана (ГОСТ 4204-77), 5 %-вий розчин.
  • Крохмаль розчинний (ГОСТ 10163-76), 1 %-вий розчин.
  • Натрій сірнуватисто-кислий (тіосульфат натрію) 0,1 н. розчин.


3.6.2. Визначення масової частки активного хлору в хлорному вапні, кальцію гіпохлориті нейтральному й у натрієвій солі дихлоризоціанурової кислоти.
1 - 1,5 г натрієвої солі дихлорізоціанурової кислоти (кальцію гіпохлориту нейтрального) чи 2,2-2,8 г хлорного вапна зважують з похибкою, не більше 0,0002 г, переносять у порцелянову ступку, додають 30-40 см3 води і розтирають до утворення однорідної маси.
Після відстоювання водний шар зливають у мірну колбу, місткістю 500 см3. До залишку в ступці додають близько 20 см3 води, ретельно розтирають і переносять усю масу у ту ж колбу. У випадку дослідження натрієвої солі дихлоризоціанурової кислоти наважку відразу переносять у мірну колбу. Об’єм рідини в колбі доводять до поділки водою, ретельно перемішують і, не даючи осаду осісти, відбирають піпеткою 50 см3 розчину в конічну колбу, місткістю 500 см3. У цю ж колбу вносять 10 см3розчину калію йодистого, перемішують, додають 50 см3 розчину сірчаної кислоти, закривають колбу пробкою, знову перемішують і поміщають у темне місце. Через 5 хв. йод, що виділився, титрують розчином натрію сірчано-кислого до солом'яно-жовтого кольору, додають 1-2 см3 розчину крохмалю і продовжують титрування до знебарвлення розчину.
3.6.3. Визначення масової частки активного хлору в розчинах вищевказаних препаратів (п. 6.6.2) та натрію гіпохлориту:
  • 10 см3 розчину відбирають піпеткою і переносять у мірну колбу місткістю 250 см3, доводять обсяг розчину водою до поділки і ретельно перемішують.
  • 10 см3 приготовленого розчину переносять піпеткою в конічну колбу, місткістю 250 см3, додають 10 см3 калію йодистого і 20 см3 сірчаної кислоти, перемішують, закривають колбу пробкою і ставлять у темне місце.
  • Через 5 хв. титрують йод, що виділився, до знебарвлення розчину.


3.6.4. Обробка результатів
Масову частку активного хлору (X) у відсотках визначають за формулою:
X = V × 0,0035453 × A × 100/(m × Б), де
  • V - обсяг 0,1 н. розчину сірчано-кислого натрію, витрачений на титрування аналізованої проби, см3;
  • 0,0035453 - маса активного хлору, що відповідає 1 см3 0,1 н. розчину натрію сірчано-кислого, г;
  • А - вихідний об’єм приготованого розчину, см3 ;
  • m - маса наважки препарату, г;
  • Б - маса розчину, взятого для титрування, см3.


За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, між якими допускаються розбіжності, що не повинні перевищувати 0,3 %.
4. Приготування нейтралізуючих розчинів
Нейтралізуючі розчини готують у концентрації в 10 разів меншій, ніж концентрація використаного дезінфікуючого засобу.
Розчин готують на стерильній воді в стерильному посуді і розливають у пробірки чи флакони з дотриманням правил стерильності (розчини оцтової кислоти і бікарбонату натрію можна стерилізувати автоклавуванням). Розчин аміаку стерилізації не підлягає. Готові пробірки (флакони) можна зберігати впродовж п'яти днів при кімнатній температурі.
Для нейтралізації хлорвмісних дезінфікуючих засобів служить розчин натрію тіосульфату (гіпосульфіту), лужних розчинів – розчин оцтової кислоти; формаліну – розчин аміаку (нашатирний спирт); кислот, водню пероксиду і її похідних – розчин натрію бікарбонату.
При дезінфекції дезмолом, лізолом, феносмоліном, фенолятами натрію й інших засобів, для яких немає нейтралізаторів, застосовують стерильну водопровідну воду.

Додано (25.11.2016, 17:15)
---------------------------------------------
 Считаю, что нужно выделить одно из средств дезинфекции из-за удобства применения, универсальности (также газация при легочных проблемах ) и относительной дешевизны.
 ЙОД ОДНОХЛОРИСТЫЙ - УНИКАЛЬНОЕ СРЕДСТВО ДЛЯ ДЕЗИНФЕКЦИИ

[img]file:///C:/Users/9E39~1/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image001.gif[/img]

Йод однохлористый был и остается уникальным препаратом для дезинфекции. Он представляет собой прозрачную
жидкость оранжево-желтого цвета, содержащую йод, калий йодистый и
йодноватокислый, соляную кислоту и воду.  Внимание! Йод однохлористый высокоэффективен при африканской чуме свиней. Применяют 3 % раствор из
расчета 0,5 л на 1 кв. м однократно.
Данное средство характеризуется широким спектром антимикробного действия, активно в отношении
грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, в том числе
микобактерий туберкулеза, а также вирусов и грибов, спор, ооцист кокцидий,
яиц ряда гельминтов. Применяют его в виде аэрозолей и водных растворов для
профилактической и вынужденной обработки технологического оборудования
животноводческих и птицеводческих помещений, вспомогательных объектов и
инвентаря, холодильных камер, червоводен, для обработки скорлупы яйца и
вымени коров, а также для лечения животных, пораженных стригущим лишаем. Предварительная      мойка      помещений      не      всегда обязательна, так как соляная кислота, входящая в состав препарата,
лизирует  белковые     соединения,
обеспечивая контакт дезинфектанта с патогенными микроорганизмами даже на
загрязненных поверхностях. Этот препарат эффективен и при сибирской язве: он
растворяет многослойную устойчивую к факторам внешней среды оболочку споровых
форм бактерий, что под      силу очень
немногим дезинфектантам. Им удобно обрабатывать как крупные
коллективные, так и мелкие фер­мерские хозяйства. В последние годы появились новые препараты для дезинфекции и санации, в том числе и зарубежного производства.
Несмотря на это йод однохлористый более 50 лет занимает среди них лидирующее
положение. Сегодня многие ветеринарные врачи предпочитают использовать именно
это средство. Для применения препарата необходимости в дорогом оборудовании нет. Привлекают его дешевизна, экономичность и простота в обращении. Уникален и удобен способ
экзотермической возгонки паров йод- и хлоралюминия, получаемых от соединения
йода однохлористого с алюминием (стружкой из этого металла, порошком,
кусочками проволоки и т. д.). Для этого стеклянные или эмалированные емкости
вместимостью не менее 2–3 л (одна емкость рассчитана на 500 м3) расставляют или развешивают на одинаковом расстоянии друг от друга и от стен
обрабатываемого помещения на высоте 1–1,5 м, заполняют их йодом однохлористым
3 мл/мЗ) и опускают в него алюминий (50 г на 1 л средства). Экзотермическая реакция начинается через 1–2 минуты и продолжается 5–10 минут
в зависимости от чистоты алюминия и температуры йода однохлористого.
Экспозиция от начала паровыделительной реакции составляет 35–37 минут.
Обработку проводят 3–4 раза с интервалом в три дня. Кроме этого, применяют йод однохлористый и мелкокапельно, а также методом полива при африканской чуме
свиней, сибирской язве, инфекционном атрофическом рините, роже свиней,
вирусном гепатите утят, ящуре, инфекционной энтеротоксемии и брадзоте овец,
туберкулезе животных и птицы, респираторном микоплазмозе птицы и
сальмонеллезах, при кокцидиозе кроликов и птицы, параскаридозе лошадей и
аскаридозе свиней, при стронгилятозах и стронгилоидозах, при заразных
болезнях гусениц тутового шелкопряда. Таким образом, йод однохлористый незаменим при лечении и профилактике многих заболеваний. Для предотвращения
коррозийного действия целесообразно обрабатывать металлическое оборудование
отдельно от поверхностей помещений) йодом однохлористым, растворенным в
триэтиленгликоле в соотношении 1 : 9. Многоатомный спирт триэтиленгликоль обладает уникальными дезинфицирующими свойствами, а также способностью
связывать микробную пыль, которая даже после высыхания препарата не
поднимается в воздух.
Несовместимость    йода   однохлористого   с   другими лекарственными средствами не выявлена. Продукты   животноводства   после   применения      йода однохлористого можно использовать без ограничений.


Сообщение отредактировал pawketzaitsev - П`ятниця, 25.11.2016, 17:15
 
саша_вознесенскДата: П`ятниця, 25.11.2016, 19:46 | Сообщение # 4
Вістун
Группа: VIP
Сообщений: 13
Репутация: 0
Статус: Offline
Латинское названиеEcocid SФорма выпускаПорошокСостав
    1 г порошка содержится: 500 мг калия пероксомоносульфата (тройная соль). Вспомогательные вещества: додецилбензол сульфонат натрия, органические кислоты (яблочная, сульфамовая), неорганические буферные системы (хлорид натрия, полифосфат натрия), краситель Азо Диестафф и отдушку Цитрон с запахом лимона.

Фармакологическое действиеЭкоцид С обладает широким спектром противомикробного действия в отношениибактерий, вирусов, включая возбудителя африканской чумы свиней, и грибов.Действует как сильный окислитель. Органические кислоты в сочетании с неорганическим буфером создают кислую среду и оптимизируют дезинфицирующую активность калия пероксомоносульфата, в связи с этим Экоцид С также эффективен и в жесткой воде, в присутствии органических загрязнений и при низких температурах окружающей среды.Растворы средства не обладают коррозионной активностью, не оказывают отрицательного влияния на материалы обрабатываемых поверхностей.Экоцид С по степени воздействия на организм относится к умеренно опасным веществам (3 класс опасности по ГОСТ 12.1.007-76). В рекомендуемых концентрациях не обладает сенсибилизирующим и местнораздражающим действием на кожу, слабо раздражает слизистые оболочки, рабочие растворы по степени воздействия на организм относится к малоопасным веществам (4 класс опасности по ГОСТ 12.1.007-76).ПоказанияЭкоцид С применяют для профилактической и вынужденной (текущей и заключительной) дезинфекции: животноводческих, свиноводческих, звероводческих, птицеводческих помещений, в т. ч. инкубаториев, находящегося в них оборудования и инвентаря.ПротивопоказанияК работе с Экоцидом С не допускаются:— лица моложе 18 лет;— беременные и кормящие женщины;— лица, имеющие противопоказания для работы с дезсредствами.Способ применения и дозыДезинфекцию рабочими растворами Экоцида С проводят в отсутствие животных влажным способом (орошение, протирание, погружение) или аэрозольно.Для профилактической и вынужденной (текущей и заключительной) дезинфекциипри инфекциях бактериальной (исключая туберкулез), вирусной и грибковой этиологии, возбудители которых относятся к 1 (малоустойчивые) и 2 (устойчивые) группе устойчивости к дезинфицирующим средствам, предварительно очищенных поверхностей и оборудования влажным или аэрозольным способом, а также в дезинфекционных барьерах и ковриках используют 1% раствор Экоцида С.Вынужденную (текущую и заключительную) дезинфекцию при африканской чуме свиней проводят 3% раствором Экоцида С. Деконтаминацию шерстных покровов животных, невосприимчивых к африканской чуме свиней, при вывозе проводят 6% раствором Экоцида С.Для термической аэрозольной дезинфекции (профилактической и вынужденной)животноводческих и вспомогательных помещений, инкубаторов, помещений для переработки и хранения продукции животного происхождения и кормов, убойных пунктов используют 4% рабочий раствор Экоцида С.Для дезинфекции систем подачи воды для поения животных используют 0.5% рабочий раствор Экоцида С.Для приготовления 1% рабочего раствора содержимое пакета 50 г растворяют в 5 л воды. Рекомендуется использовать теплую воду, где препарат быстрее растворяется. Если необходимо приготовить большие количества дезинфицирующего раствора, следует использовать упаковку по 1 кг, содержимое которой растворяют в 100 л воды, или упаковку по 2.5 кг, содержимое которой растворяют в 250 л воды.Для приготовления 0.5% рабочего раствора содержимое 50 г пакета растворяют в 10 л воды. Если необходимо приготовить большие количества дезинфицирующего раствора, следует использовать упаковку по 1 кг, содержимое которой растворяют в 200 л воды, или упаковку по 2.5 кг, содержимое которой растворяют в 500 л воды.Для приготовления 4% рабочего раствора для термической аэрозольной дезинфекции вначале смешивают стабилизатор аэрозоля (монопропиленгликоль и т.д.) с водой из расчета 15 частей стабилизатора на 85 частей воды, затем в полученный раствор добавляют 4 части Экоцида С.Для приготовления рабочих растворов с целью проведения профилактической и вынужденной дезинфекции в условиях низких температур (до минус 18°С) берут необходимое количество Экоцида С и растворяют в 60% требуемой для приготовления раствора теплой воде. Затем доводят объем раствора до 100% пропиленгликолем.
 
УниКролДата: П`ятниця, 25.11.2016, 21:30 | Сообщение # 5
Гетьман
Группа: Владика всемогутній
Сообщений: 875
Репутация: 17
Статус: Offline
pawketzaitsev,   fool ну і настрочив, сумніваюся, що хтось осилить прочитати все. Може краще викласти так би мовити мораль, ізюминку із тої всієї писанини  book
 
артем_ПолтаваДата: П`ятниця, 25.11.2016, 22:32 | Сообщение # 6
Вістун
Группа: Панство
Сообщений: 8
Репутация: 0
Статус: Offline
Цитата УниКрол ()
ізюминку із тої всієї писанини
я за. бо читати нема коли.
 
pawketzaitsevДата: Субота, 26.11.2016, 10:08 | Сообщение # 7
Кошовий
Группа: Жандармерія
Сообщений: 170
Репутация: 6
Статус: Offline
УниКролартем_Полтава,  от неугодиш... Тут багато треба перемістити, по іншим місцям. При нагоді все зроблю, але читати теж треба  biggrin
 
УниКролДата: Субота, 26.11.2016, 12:35 | Сообщение # 8
Гетьман
Группа: Владика всемогутній
Сообщений: 875
Репутация: 17
Статус: Offline
Цитата pawketzaitsev ()
читати теж треба
Свого часу нам в школі теж казали що читати треба, але ніхто із моїх однокласників не прочитав "Война и мир" до кінця  smile
 
саша_вознесенскДата: Неділя, 27.11.2016, 11:56 | Сообщение # 9
Вістун
Группа: VIP
Сообщений: 13
Репутация: 0
Статус: Offline
Цитата pawketzaitsev ()
Тут багато треба перемістити, по іншим місцям.
http://unikrol.com/load/ в каталог файлов
 
tolianchik77Дата: Неділя, 27.11.2016, 13:30 | Сообщение # 10
Кошовий
Группа: VIP
Сообщений: 206
Репутация: 8
Статус: Offline
Про Виросан:

ОписПрозорарідина від світлокоричневого до
темнокоричневого кольорукольору з
характерним запахом альдегіду та
віддушки.
Склад100мл препарату містить діючі речовини:
алкілдіметилбензиламонію хлориду 25 г,
глютарарового альдегіду 11 г; допоміжні
речовини: ізопропіловий спирт, скипідар,
не іоногенні ПАР, віддушка, вода до 100
мл.
ФармакологічнівластивостіВіросан- комплексний миюче-дезінфікуючий засіб,
діє бактерицидно (
Staphylococcusaureus,Streptococcusfaecalis,Pseudomonasaeruginosa,E.coli, Klebsiellapneumoniae,ProteusmirabilisListeriamonocytogenes,Mycoplasmaspp.),фунгіцидно (Candidaspp.,Aspergillusspp.,Fusariumspp.,Penicilliumspp.),віруцидно (Newcastlediseasevirus,Reovirus,Rotavirus,Coronavirus,Paramyxovirus,Poxvirus,Orthomyxovirus,Pestivirus).ЗастосуванняВикористовуютьводні розчини препарату низьких
концентрації. Може застосовуватись
різними способами: у вигляді розчину,
розпиленням, туманоутворенням,
піноутворенням. Туманоутворення можна
проводити як холодним, так і термічним
способом з використанням туманогенераторів.
В робочих концентраціях не викликає
корозії поверхонь. Після експозиції
руйнується факторами зовнішнього
середовища (не треба змивати).
 Длярозпилення використовують 0,1-0,5%-ний
водний розчин препарату з розрахунку
1 л робочого розчину на 4 м2 площі.
 Дляпіноутвореннявикористовують0,5%-ний водний розчин препарату з
розрахунку 1 л робочого розчину на 4 м2
площі. На 1м2 поверхні при застосуванны
0,5%-го розчину необхідно 1,25 мл препарату.
Длятуманоутворення використовують водний
розчин препарату (0,75 л Віросану + 4 л води
/1000м3 об'єму, тобто 0,00075 л/м3 об'єму).
 Дезбар'єриз 0,5%-ним розчином Віросану поновлюють
раз на тиждень, або в міру висихання.
Дляобробки приміщень, обладнання чи
транспорту піною необхідно використовувати
піноутворюючу насадку та 0,5% розчин
препарату. Можна застосовувати і
0,25%-ний розчин, але в цьому випадку
утворюється нестійка піна, яка буде
швидко зтікати зі стін та стелі.

ДозуванняВикористовуютьводні розчини препарату низьких
концентрації. Може застосовуватись
різними способами: у вигляді розчину,
розпиленням, туманоутворенням,
піноутворенням. Туманоутворення можна
проводити як холодним, так і термічним
способом з використанням туманогенераторів.
В робочих концентраціях не викликає
корозії поверхонь. Після експозиції
руйнується факторами зовнішнього
середовища (не треба змивати). Длярозпилення використовують 0,1-0,5%-ний
водний розчин препарату з розрахунку
1 л робочого розчину на 4 м2 площі. Дляпіноутвореннявикористовують0,5%-ний водний розчин препарату з
розрахунку 1 л робочого розчину на 4 м2
площі. На 1м2 поверхні при застосуванны
0,5%-го розчину необхідно 1,25 мл препарату.Длятуманоутворення використовують водний
розчин препарату (0,75 л Віросану + 4 л води
/1000м3 об'єму, тобто 0,00075 л/м3 об'єму). Дезбар'єриз 0,5%-ним розчином Віросану поновлюють
раз на тиждень, або в міру висихання.Дляобробки приміщень, обладнання чи
транспорту піною необхідно використовувати
піноутворюючу насадку та 0,5% розчин
препарату. Можна застосовувати і
0,25%-ний розчин, але в цьому випадку
утворюється нестійка піна, яка буде
швидко зтікати зі стін та стелі.ПротипоказанняНедопускається не цільове використання.Періодвиведення(каренція)Нерегламентується. Після експозиції
руйнується факторами зовнішнього
середовища (не потрібно змивати).ЗастереженняПрироботі з препаратом необхідно виконувати
правила особистої гігієни та техніки
безпеки, передбачені при роботі з
ветеринарними препаратами та тваринами.Слідуникати попадання препарату на шкіру,
очі, одяг, роботу проводять у халатах,
гумових чоботах і рукавичках у добре
вентильованих приміщеннях або на вулиці.Підчас роботи не дозволяється курити,
приймати їжу та воду.Дезінфекцію проводить ветеринарний лікар, фельдшер
або спеціально навчені особи під їхнім
керівництвом.Дезінфекцїю,не дозволяється проводити в присутності
тварин та птиці.Забороняєтьсязливати залишки розчину в природні
водойми.Знезараженізалишки препарату та зливні води після
обробки тари та спецодягу зливають в
яму глибиною не менше 0,5 м, розміщену на
віддалі від будь-яких водоймищ, джерел
водопостачання та місць випасання
худоби не менш, ніж 50 м.Нейтралізуватиабо знищувати препарат можна лише
спалюванням в спеціалізованих установах.ФормавипускуФлакониі каністри з полімерних матеріалів по
500 мл, 1 л, 5 л, 10 л, 25 л.ЗберіганняВсухому, темному, недоступному для дітей
місці, при температурі від 5°С до 35°С Термінпридатності 3 роки з дати виготовлення.Тількидля ветеринарного застосування!


Не судите...Не клеймите...Не шепчите за спиной...
Перед Богом я отвечу...Вы следите за собой!!!
 
pawketzaitsevДата: Понеділок, 05.12.2016, 11:08 | Сообщение # 11
Кошовий
Группа: Жандармерія
Сообщений: 170
Репутация: 6
Статус: Offline
Продолжаем тему дезинфекции.  wink
 Дезинфекция спецодежды в шкафах (боксах, комнатах)
№1
На 1 м3:
 - 50,0 гр формалин 40%
 - 50,0 гр хлорной извести
Экспзиция 30 мин.
№2
сухой параформ 20,0
вода                 30,0
хлорная известь 50,0
 
pawketzaitsevДата: Понеділок, 05.12.2016, 11:25 | Сообщение # 12
Кошовий
Группа: Жандармерія
Сообщений: 170
Репутация: 6
Статус: Offline
Дезінфекція приміщення в присутності тварин
- Розтертий йод 0,8-1 гр/м3
- Алюмінієва пудра 0,08-0,09 гр/м3
- Хлористий амоній 0,11-0,13 гр/м3
Змішати в неметалевій посудині
 
Форум » Кролівництво » Ветеринарія » Дезінфекція тваринницьких приміщень, крольчатників
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:
Чат
Слушать радио онлайн

Copyright UniKrol © 2014
Всі права захищені. Використання матеріалів даного сайту можливе тільки з посиланням на джерело www.unikrol.com